51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.

Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як теорія пізнання.

Теорія пізнання гносеологія — це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності.

Осмислюється через категорії субєкт та обєкт. Субєкт — це реальна людина, і суспільство в цілому опосередковано, через пізнавальну діяльність окремих людей. Обєкт пізнання — це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність субєкта.

Сучасна матеріалістична

гносеологія розглядає субєкт та обєкт у діалектичному взаємозвязку, взаємодії, єдності, де активною стороною є субєкт пізнання.

.

52. Гносеологія та епістемологія.

Гносеологія- теорія пізнання, розділ філософії. Німецька філософія XIX ст. Основне питання — чи пізнаваний світ у принципі

Відповіді на це питання дає:

оптимізм — світ пізнаваний, меж пізнання немає, необхідні лише час і засоби.

агностицизм — світ пізнаваний у принципі, людина не пізнає світ, а будує віртуальний

скептицизм — ми пізнаємо реальний світ, але в силу недосконалості почуттів постійно вводимо себе в оману.

Предметне коло гносеології:

Природа пізнання

Відношення знання до дійсності

Специфіка типів пізнання

Пізнавальні можливості людини та їх межі

Передумови, засади і форми пізнання

Вчення про істину та її критеріїспіввідношення істини та правди

Основні класичні теорії пізнання:

Агностицизм — заперечує можливість пізнання сутності речей та закономірностей реального світу

Емпіристика Бекон — джерелом і критерієм пізнання постає чуттєвий досвід, а мислення лише упорядковує і класифікує дані

Раціоналізм Декарт — джерелом і критерієм пізнання постає теоретичне мислення.

Догматизм — визнання положення чи системи наукового знання за доскональну і одвічну істину.

Релятивізмвідносний — абсолютизація відносності людських знань

Ірраціоналізм — інтуїція, інстинкти, воля, фантазія…

Епістемологія — розділ філософії, що досліджує природу та можливості знання, його межі і умови достовірності англо-американській філософії XX ст. Традиційно ототожнюється з теорією пізнання. Однак у некласичній філософії може бути зафіксована тенденція до розрізнення Е. і гносеології, що ґрунтується на вихідних категоріальних опозиціях. Якщо гносеологія розгортає свої уявлення навколо опозиції субєкт-обєкт, то для епістемології базовою є опозиція обєкт — знання. Як улаштоване знання

Обєкт при цьому може розглядатися як елемент у структурі самого знання ідеальний обєкт або як матеріальна дійсність віднесення знань реальність.

53. Можливості та межі пізнавального процесу.

МЕЖІ ПІЗНАННЯ

Фіксується через фіксацію різних рівнів пізнання людини. Існує 2 рівня пізнання :

чуттєвий через призму відчуттів, сприйняттів і уявлень

раціональний через поняття судження і умовивід

Заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності, дістало назву агностицизму. Пізнання можливе лише як знання про явища Кант або про власні відчуття Юм.

Людське пізнання як будь-який процес, має обмежений, відносний характер. Агностицизм абсолютизує цю відносність, стверджуючи, що людське пізнання в принципі не спроможне проникнути в сутність явищ.

Для ідеалізму, який заперечує існування світу незалежно

від свідомості, пізнання уявляється як самодіяльність цієї свідомості. Свій зміст знання отримує не з обєктивної дійсності, а з діяльності самої свідомості; саме вона і є джерелом пізнання. Згідно з матеріалістичною гносеологією джерелом пізнання, сферою, звідки воно отримує свій зміст, є існуюча незалежно від свідомості як індивідуальної, так і суспільної обєктивна реальність.