37. Поняття глобалізації та форми її існування.

глобалізація 60-ті рр XX століття Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месарович та інші. розширення світових соціальних звязків, які зєднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них Е.Гідденс; — Глобалізацію можна уявити як процес обєднання людства в єдиний світовий організм. В поняття глобалізація входить розширення, поглиблення і прискорення взаємозалежності у всіх аспектах сучасного суспільного життя.

Форми глобалізації: Політична глобалізація, Фінансова глобалізація, Культурна глобалізація, Глобалізація і навколишнє середовище.

Рушійні сили глобалізації:

- подолання нерівномірного розміщення ресурсів

- природно-кліматичні і економіко-географічні відмінності

- досягнення транспорту і комунікацій

- наростання відкритості ринків і мн відносин

- прискорення темпів технологічних нововведень;

- кооперація зусиль багатьох держав.

38. Глобальні проблеми сучасності.

Глобальні проблеми — торкаються всіх країн світу.

- Війна — мир; — Проблема міжнародного тероризму; — Проблема довкілля. Екологічна; — Енергетична проблема; — Продовольча проблема; — Економічні проблеми; — Світовий океан; — Проблема космосу

Універсальні проблеми — якщо не вирішити їх сьогодні, то завтра можуть стати глобальними.

- Демографічна; — Проблема захворювань; — Міжнародна злочинність; — Проблема стихійних лих

Глобальні проблеми мають подвійний соціоприродний характер. Вони водночас і природні, і соціальні.

39. Екологічні проблеми і шляхи їх розвязання.

Екологія — це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, їївзаємооію_із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для життя

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, призвели до революційних змін у житті суспільства. Антропогенний вплив на природу.

Позитивні Більш повне задоволення потреб людей й негативні Забруднення природного середовища явища.

Зростаючі потреби суспільства і виробництва обумовлюють подальше прискорення темпів науково-технічного прогресу.

Використовуючи сучасні засоби виробництва, людство впливає на природу в планетарному масштабі. Екологічне прогнозування стало необхідною умовою. Тому важливо мати еколого-економічну оцінку науково-технічного прогресу. Вдосконалення техніки має здійснюватись із врахуванням її негативного впливу на стан природного середовища. Враховувати екологічні наслідки впровадження нової техніки, проводити комплексні еколого-економічні експертизи нової техніки і технічних ідей.

40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.

Почуттями називають індивідуально-суспільно створену форму безпосереднього переживання людиною дійсності.

Інтелект — здатність мислення, раціонального пізнання, на відміну від таких здатностей душі, як почуття, воля, інтуїція, уява тощо. Активний процес мислення, який здатний змінювати людину.

Воля — це властивість людської душі цілеспрямовувати діяльність тіла незалежно від безпосередніх фізіологічних потреб власного організму. Психічний процес свідомої цілеспрямованості регуляції людиною своєї діяльності і поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Память — одна із найважливіших функцій людського мозку. Здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію. Людська память утримує два види інформації: генетичну видову та набуту прижиттєву.

41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.

Індивід, особа, особистість — характеризують різні аспекти виявлення людської природи

1. ІНДИВІД ЧАСТИНА СІРОЇ МАСИ — один з багатьох, пасивний

2. ОСОБА — НЕПОВТОРНІСТЬ — відрізняється від інших

3. ОСОБИСТІСТЬ — Маркистське поняття особи і особистості збігалось РОЗУМІННЯ СВОЄЇ НЕПОВТОРНОСТІ — встав і вийшов із сірої маси, активний

42. Проблема визначення сутності людини.

Класичні трактування людини

1. людина — розумна істота

Маркс. Людина — істота універсальна, суспільна, що виражається через здатність олюднювати природу — перетворює природу лише заради задоволення своїх потреб і таким чином відчуджується від самої себе

Головні ідеї: = людина — культурна істота; = людина діяльна зі своєю природою; = людина соціальна істота.

2. людина — символічна істота.

Ернест Касіра Тобто вона може долучатися до природиспільноти через призму культурних норм

3. Людина — істота, що грає Хьойзенгард

Л. не виражається через одну сутнісну ознаку — людина — суперечлива істота.

Кримський — навіть стоячи обличам до Бога, людина спиною відчуває холод небуття, з цієї різниці температур народжується

історія = Стоячи обличам до Бога — творчий потенціал людини + холод небуття — необхідність робити вибір, але він здійснюється під напругою

Отто Больнов — проблема визначення сутності людини — відкрите питання, тому що будь-який часовий прояв існування людини може стати сутнісною ознакою людини.

43. Проблема сенсу життя людини.

Сенс життя — розуміння людиною змісту і спрямованості життя, свого місця у світі і призначення всього людства. Фром — 1. бути використання усіх своїх можливостей 2 Мати установка на володіння. Франко — 1. це те, що людина дає світу творчість 2. це те, що людина бере від світулюбов, переживання цінностей.

В сучасну епоху проблема сенсу життя набуває особливої гостроти. Глобальна переоцінка усіх цінностей та ломка традицій, нестійкість людського буття, потік масової культури, масового споживання, масових стандартів. Людина потребує вироблення певної життєвої позиції, яка б грунтувалася на особистих уявленнях про сенс життя.

Ще Сократ зазначав, що людина живе не для того, щоб їсти, пити, одягатися, а навпаки — вона їсть, пє тощо для того, щоб жити. У християнській традиції, сенс життя вбачався у любові, сердечному почутті, яке має універсальний характер. В епоху Просвітництва — це ідея реалізації сенсу життя шляхом служіння загальному благу, внесення особистого внеску в історію, культуру, прогрес суспільства. Цю ідею розвивало багато філософів, які належали навіть до протилежних напрямків. Іммануїл Кант, Федір Достоєвський та інші підкреслювали моральний аспект.

Способи осмислення людського буття:

1. Життя як продукування смислу. Тільки суспільна людина вносить у навколишній світ начала смислу. Відповідь у Л.

2. Життя як втілення смислу Пошук у зовнішньому світі готових ідеалів. Відповідь у Надприродному.

3. Спілкування як здобуття життєвого смислу. Відповідь у комунікації.

44. Проблема свободи і відповідальності.

Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Творчість — соціальний феномен, притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності її свідомості та потреб суспільно-історичної практики. Творчість — одна із доріг, що веде до свободи.

Свобода — це поняття, що характеризує сутність людини і її існування, стан і можливість мислити і діяти відповідно до своїх уявлень та бажань, а не внаслідок внутрішнього чи зовнішнього примусу

Поняття свободи нерозривно повязане із поняттям свобода волі — поняття, що означає можливість безперешкодного самовизначення людини у виконанні тих чи ін ших цілей і завдань особистості.

Для того щоб зрозуміти феномен свободи особистості, потрібно розібратися в суперечностях волюнтаризму визначення першості

свободи волі з-поміж інших проявів духовного життя людини та фаталізму визначає весь хід життя людини та її вчинки, пояснюючи це або долею, або волею Бога, або детермінізмом, визначити межі необхідності, без якої неможлива реалізація свободи.

Відповідальність як протилежне свободі — це поняття, яке характеризує ставлення особистості до суспільства з по гляду здійснення нею певних моральних та інших вимог з боку суспільства. Питання про те, якою мірою це завдання виконується або якою мірою людина винна провина в його невиконанні, — це і є питання про особисту відповідальність.

•

чи може людина виконувати висунуті до неї вимоги

•

якою мірою вона зрозуміла і тлумачить ці вимоги

•

якими є межі її діяльнісних здібностей

•

чи має людина відповідати за результати

•

чи може людина передбачити ці наслідки

45. Свідомість як найвища форма відображення.

Свідомість — властивий людині спосіб свідомого відношення до світу і до себесамосвідомість через суспільно вироблену систему знать, вірувань, цінностей і тп.

Класичні концепції філ трактування свідомості в межах нім філософії 19 ст

1. Трансцендентальна

Свідомість розглядається через призму рефлексії це безпосередньо чуттєве відображення. мислення, тобто свідомість розглядається через призму самосвідомості. Кант свідомість — трансцендентальна єдність апперцепції поєднання чуттєвого і мисленнєвого. Трансцендентальний субєкт — людина, що пізнає і є носієм апріорних понять. Він може формувати свої поняття поза будь-якого чуттєвого досвіду. тобто свідомість — самосвідомість = апріорний досвід

2. матеріальна

Свідомість — це вища, властива лише людині і повязана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній мисленнєвій побудові дій і передбаченні їх результату, в розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.

Будь-який прояв свідомості можна розглядати лише через призму суспільства визначає і соціалізує індивідуальну свідомість

46. Феноменологічна концепція свідомості.

Феноменологія Гусерля некласична концепція 20-те ст.. — дескрипція апріорних структур свідомості. Свідомість — певний феномен, яким володіє людина.

епохе — уникнення судження.

Етапи дослідження гусерля:

1. Феноменологічна редукція — епохе

Викинути із свідомості будь-який ціннісний досвід і одержати акти свідомості — переживання світу. Опис внутрішніх станів і актів за допомогою яких свідомість отримує досвід. Виділяє важливим чуттєвість.

2. Ейдетична редукція від ейдос

Людина спроможна переживати не лише одиничні речі, але і духовні структури. Досвід формується через його інтерсубєкивність.

2 основні характеристики свідомості — інтенціональність на

інтерсубєктивність + темпоральність.

47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.

Свідомість не зводиться до психіки людини. Свідомість — це насамперед знання. Важливу роль пізнавальної когнітивної, емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості.

Логічна структура когнітивної діяльності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленного та інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві образи й понятійні структури. Основні форми: Поняття -відображається клас предметів з їх істотними і загальними ознаками; Судження — стверджується,є або істинною, або хибною; Умовивід — одержують нові думки — висновки.

Емоційна сфера свідомості — складне, мало досліджене явище. Емоції — це відображення обєкта у формі психічного переживання, хвилювання.

Мотиваційно-вольова сфера свідомості складається із мотивів, інтересів, потреб субєкта в єдності зі здібностями у досягненні цілей.

Чуттєве пізнання є безпосереднім відображенням у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів обєктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи. Основні форми: Відчуття — відображення зовнішніх властивостей предметів обєктивного світу; Сприйняття — відображення зовнішності предметів обєктивного світу; Уявлення — це відтворений у памяті образ зовнішності предметів.

Основними формами раціонального логічного пізнання є поняття, судження та умовиводи.