- •1.Предмет, мета, основні поняття курсу «Рег.Ек.», та його зв’язки з іншими дисциплінами.
- •2. Проблеми та завдання рег.Ек. Та розміщення прод.Сил.Хар-ка методів,що використовуються для обґрунтування розм.Вир-ва.
- •4.Теорії та моделі розміщення продуктивних сил: а.Вебера, а.Льоша, ф.Перру
- •5.Закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів: соціальної спрямованості у розвитку регіонів і розм.Прод.,ек.Еф.Розм.Прод.Сил,тпп,планомірності і керованості.
- •6. Закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів:
- •7.Принципи розм..Прод.Сил та формування ек.Регіонів.
- •8.Прир.Фактори розм..Прод.Сил та форм.Ек.Рег.
- •10. Ек.Та техн.Фактори рпс
- •11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •12. Вплив прир.Передумов на територіальну організацію вир-ва.Значення прир-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні прод.Сил.
- •13. Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14.Трудові ресурси України, їх структура. Трудоресурсна ситуація,її регіональні особливості.
- •15. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості. Проблема безробіття.
- •16. Фактори формування єдиного народногосп.Комплексу у.Та його основні риси.
- •17. Структура єдиного народногосп.Комплексу у.Та хар-ка його основних складових.
- •18. Промисловість у.Як найважливіша структурна ланка госп.Комплексу. Форми організації пром..Вир-ва.
- •19. Структура пек у та його значення у розвитку регіонів і країни.
- •20. Вугільна промисловість в Україні
- •21. Нафтова промисловість України.
- •22. Газова промисловість України.
- •23. Електроенергетика України
- •24. Значення металургійного комплексу у розвитку України.
- •25. Чорна металургія України
- •26. Кольорова металургія України: її значення, стуктура, принципи розміщення основних галузей та основні центри.
- •27. Машинобудівний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення. Фактори впливу на на розвиток і розміщення підприємств машинобудування.
- •28. Фактори та регіональні особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування.
- •29. Фактори та регіональні особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •30. Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. Загльні фактори розміщення підприємств хімічної промисловості.
- •31. Фактори та регіональні особливості розміщення підприємств гірничо – хімічної та фармацевтичної промисловосі України.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •33. Лісопромисловий комплекс України: регіональні особливості розвитку та розміщення. Проблеми та перспективи розвитку.
- •34. Будівельний комплекс: регіональні особливості розвитку та розміщення, його роль у народному господарстві.
- •35. Апк: галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах.
- •36. Територіальний поділ праці: його роль у формуванні регіональних соціально – економічних систем. Система коефіцієнтів для визначення галузей спеціалізації регіонів.
- •37. Фактори регіонального розвитку.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально – економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально – економічна суть районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування, як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета та завдання регіональної економічної політики.
- •42. Загальна характеристика механізму реалізації реп.
- •43. Бюджетно – фінансове регулювання регіонального розвитку.
- •44, 45. Мета, фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні. Класифікація вез.
- •46. Досвід створення вез і тпр в Україні.
- •47. Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Україні.
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків.
- •49. Участь України у міжнародному поділі праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв’язків.
- •50. Соціально – економічна характеристика харківського регіону.
1.Предмет, мета, основні поняття курсу «Рег.Ек.», та його зв’язки з іншими дисциплінами.
Рег.ек.-це галузь наук.знань про ек.регіонів,закономірності ек.розвитку і функціонування суб’єктів господарювання на конкретній терит.
Предмет-закони і закономірності виникнення, розв.,поселень і вир-ва та їх пропорцій по терит.,форм відносно спец. терит-ек сис-м.
Мета – пошук такої територіальної організації і таких форм продуктивних сил для конкретних умов геопросторово-часових координат, які б функціонували в цих умовах з найвищою ефективністю.
Об’єкт – терит.,на якій розм. населені пункти, виробн.об’єкти, транспортна с-ма з власною для даної терит.спеціалізації вир-ва.
Терит. Зі своїми власними ресурсно-природним демограф.,ек. Потенціалом, а також своєю терит. орг-ю госп-ва.
Рег.ек.вивч.Об’єктивні передумови розв.рег.(геогр.положення, прир-ресурсний потенціал,демограф.і виробничий потенціал)
Виробн..структури госп-ваУмови життя людей.Сис-му розм.вир-ваЕк.звьязки з ін.рег.Нац.ек.як сис-му взаємопов’язаних регіонів.
Регіон-цілісна терит.,яка відрізн.певними ознаками від ін.терит.
Економісти під терміном «рег.» розуміють самостійну госп.сис-му,яка має чітко визнач. Границі своєї терит, власні орг..упр., матер. і фін. основу, які,як правило,визнач.законод.актами держави, виходячи з її стратегічних і тактичних цілей і задая.
Інфраструктура- об’єкти на терит.рег.,які забезпечують функціонування суб’єктів господарювання (транспорт, мережа енергозабезп.,водозабезп.,водовідведення,мережа освіти,медицини, с-ма банків, страх.компаній.)
Зв’язки з іншими дисциплінами: передують курсу,Географія, Політекономія, Економічна теорія та забезпечує вивчення Національна економіка, Макроекономіка, Економіка праці та соціально-трудових відносин, Міжнародна економіка.
2. Проблеми та завдання рег.Ек. Та розміщення прод.Сил.Хар-ка методів,що використовуються для обґрунтування розм.Вир-ва.
Проблеми: у межах України спостерігається значна територіальна диференціація просторового розподілу населення і засобів виробництва, який робить актуальною проблему раціоналізації розміщення виробництва. Так, нині суспільство витрачає величезні кошти на транспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальної віддаленості елементів виробництва. Методологічно проблема розміщення продуктивних сил є невід'ємною від їх раціональної територіальної організації, основу якої становить економічне районування. Перехідний період в економіці країни виявився важким і з погляду розміщення продуктивних сил. Тепер стає очевидним, що у багатьох відношеннях воно не раціональне. Потреба структурної перебудови економіки України. Недостатній розвиток наукомістких галузей дисонує з наявністю потужної науково-технічної бази, інтелектуальних можливостей.
Завдання: піднесення економічного розвитку регіонів України, продуктивне функціонування усіх структурних складових їхніх господарських комплексів і зростання на цьому підґрунті життєвого рівня населення.
Завдання поділяють на 3 групи: 1)методологічне і практичне дослідження територіальних пропорцій розвитку народного господарства; 2)розробка загальної теорії та наукове обґрунтування об'єктивних чинників раціонального розміщення продуктивних сил; 3)дослідження процесів формування економіки регіонів.
Метод рег.ек-спосіб пізнання предмета рег.ек.,за якого розглядається як част.нац.ек.,що само розвивається на оснві дії обьєтивних ек.законів.Методи,що застосовуються ств.на межі ек.,географ.і мат.наук.
Методи ек.обгрунтування галузевого розміщення вир-ва в аг.вигляді включають такі етапи:
Аналіз сучасного розвитку і розм.галузі
Визначення основних ум.і факторів розв.галузі й окремих підприємств на перспективу
Вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розв.галузі.
На першому етапі вивч.диспропорції в розв.і розм..вир-ва,виробничі резерви,тобто виявляють недоліки в розв.й розм..та визнач.шляхи їх удосконалення.
На 2му етапі аналізу можливостей розв.й розм..вир-ва досліджують основні умови і фактори.Вирішальним є визнач.потреби госп-ва в певному виді прод.,реалізація потреб певного виду прод.залежить від можливостей розв.суміжних галузей.
На 3му етапі на основі вибраних місць розташ.підприємств та обсягів вир-ва розробляють кілька можливих напрямів рзв.галузі.
Методи:заг.(системний аналіз,історико-порівн.методи,картограф.), спец.(математ):факторний аналіз,методи ек-мат моделювання(балансові,оптимізаційні-матричні,сітьові- ек-статист.моделювання.
3.Теорії та моделі розміщення продуктивних сил Тюнена, Кристаллера, Фрідмана
Кейнсіанська і неокласична моделі державного регулювання. В основі кейнсіанського уявлення про економічну роль держави лежить проблема формування ефективного попиту, що забезпечить реалізацію створеного суспільством багатства. Кризовий стан економіки спонукав Дж. Кейнса до вирішення проблеми реалізації багатства за допомогою принципово нового підходу і розширення напрямів державного регулювання, серед яких — бюджетне регулювання з традиційно високим рівнем перерозподілу національного доходу через держбюджет, спрямоване на забезпечення фінансування державних інвестицій; здійснення значних соціальних витрат. Сучасна неокласична модель державної економічної політики, що виникла у 70-х роках ХХ ст. в умовах кризи кейнсіанської моделі державного втручання та критичного перегляду кейнсіанських теоретичних рекомендацій, засновується на теоріях монетаризму та економіки пропозиції і передбачає:
• грошово-кредитне (антиінфляційне) регулювання,
• ліберальна податкова політика, пов'язана зі зменшенням ставок оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб.
• обмежене бюджетне регулювання,
• дерегулювання економіки за допомогою ліквідації регламентації цін, заробітної плати, ринку робочої сили, а також лібералізації антимонопольного законодавства та приватизації;
• обмежене соціальне регулювання (скорочення фінансування соціальних програм і соціальної інфраструктури);
• зовнішньоекономічне регулювання, орієнтоване на посилення відкритості економік та участь у світових інтеграційних процесах і засноване на гнучких валютних курсах. Спостерігається чітке розмежування сучасного монетаризму з основними постулатами кейнсіанської теорії і політики. Воно здійснюється за такими лініями:
1. Реабілітація закону Сея, в результаті якої кейнсіанство, що орієнтується на управління сукупним попитом, має поступитися місцем теорії, яка орієнтується на пропозицію
2. Монетаристська критика активного втручання держави в економіку зовсім не означає принципового заперечення державного втручання в процес відтворення, а г: в'язана з критикою конкретної економічної політики. (В цьому випадку йдеться пре політику, засновану на кейнсіанських методах регулювання ринкової економіки.)
3. Вихваляння приватного підприємництва, безмірне його піднесення як двигуна економічного розвитку.
4. Монетаристська політика регулювання грошової маси як головний інструмент управління економікою.
На противагу кейнсіанській фіскальній політиці монетаристи пропонують різні заходи щодо регулювання грошової маси в обігу як головної форми державного регулювання економіки. На початку 70-х років М. Фрідмен виступив за законодавче регулювання грошової маси державою з тим, щоб щорічно збільшувати її на декілька відсотків. Він вважають можливим зробити висновок про те, що збільшення грошової маси, яке регулюється Центральним банком, неминуче супроводжується економічним зростанням. Монетаристи рішуче виступають за згортання соціальних програм, припинення виплати державних пенсій тощо. Тут легко виявляється анти профспілкова, антиробітнича спрямованість. Відстоюючи ідеї свободи вибору у своїх працях, М. Фрідмен та інші провідні теоретики монетаризму (Ф. Кейген, К. Бруннер, Д. Лендлер та ін.) часто забувають вказувати ціну, яку доведеться за це заплатити суспільству, і позбавляють людей можливості зробити дійсно вільний, незалежний вибір, відокремити ілюзії від реалій.
Й. Тюнен (17831850) уперше обґрунтував наявність об’єктивних закономірностей розміщення товарного виробництва, зокрема акцентував увагу на сільськогосподарському виробництві. Учений уперше використав метод абстрагування від реальної дійсності (регіональне моделювання).На його думку, оптимальною схемою розміщення сільськогосподарського виробництва є система концентричних поясів (так звані кільця Тюнена) різного діаметра навколо центрального міста, які розділяють зони розміщення різних видів сільськогосподарської діяльності. Основним критерієм оптимізації розміщення в моделі виступають транспортні витрати.
В. Кристаллер (18931969) є засновником (разом із Л. Лаланном) теорії розселення (книга “Центральні місця в Південній Німеччині”). Учений створив й обґрунтував теорію “центральних місць”, тобто місць (економічних центрів), які забезпечують навколишній простір (зони збуту) товарами та послугами. На думку вченого, зони обслуговування і збуту з часом мають тенденцію оформлюватися у правильні шестикутники (бджолині стільники), а вся заселена територія покри- вається суцільними шестикутниками (так звана кристаллерівська решітка). Саме тому мінімізуєтьсясередня відстань для збуту продукції або поїздок у центри для покупок й обслуговування. Крім того,В. Кристаллер визначив роль міст і агломерацій у формуванні ієрархічної територіальної структурикраїни. Це перша теорія про розміщення системи населених пунктів (центральних місць) уринковому просторі.)