Висновки

Перед тим, як запропонувати власне визначення поняття редагування та літературне редагування, варто ще раз з‘ясувати ту основу, яка випливає із здійсненого аналізу та викладених вище його результатів.

Змістове наповнення багатогранного поняття редагування не може обмежуватися лише:

а) перевіркою й виправленням помилок у тексті з точки зору його нормативності;

б) творчими аспектами в роботі редактора з авторським оригіналом.

Розширення діапазону тлумачення поняття редагування лише як творчого процесу додають у цьому випадку такі дії редактора:

а) процес пошуку й відбору авторів;

б) робота з автором після здійснення редакторського аналізу у плані оцінки теми та таку ж роботу щодо стану її розробки й удосконалення та виконання інших виробничих завдань

в) вивчення кон‘юнктури видавничого ринку;

г) промоція видання.

Отож, наше визначення понять редагування та літературне редагування є таким.

Редагування - це вид професійної діяльності, який передбачає послідовне виконання спеціально підготовленим працівником за результатами редакторського аналізу низки творчих та організаційно-технічних функцій на різних етапах підготовки й випуску конкретного видавничого, журналістського чи кіношного продукту і спрямований на удосконалення змісту та форми цього продукту з метою результативнішого сприйняття його користувачем.

Літературне редагування – це різновид редагування, який передбачає послідовне виконання спеціально підготовленим працівником низки творчих функцій, спрямованих передусім на удосконалення мови, стилю, композиції, всієї структури конкретного видавничого, журналістського чи кіношного продукту.

На нашу думку, такий підхід до розв‘язання проблеми мав би сприяти зближенню, а не роз‘єднанню, різних точок зору дослідників на предмет, зміст та складові редагування – одного із засадичних понять у теорії та практиці видавничої справи та редагування.

Список використанної літератури

1. Капелюшний А. О. Редагування в засобах масової інформації: Навч. посібник. – Львів: ПАІС, 2005. – С. 9.

2. Абдуллин Р. Г. Теория и практика редактирования: Обзор научно-исследовательских работ. 1965-1969. – М., 1970. – С. 7-10.

3. Іванченко Р. Г. Рукопис у редактора. – Харків: Ред.-вид. відділ Книжкової палати України, 1967. – С. 9.

4. Різун В. В. Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – С. 63.

5. Ожегов Е. Словарь русского языка. – 7-е изд. – М.: Советская энциклопедыя, 1968. - С. 665.

6. Большая Советская Энциклопедия. – 2-е изд. – Т. 36. – М.: БСЭ., 1955. – С. 238.

7. Словарь русского языка: В 4 т. - 2-е изд., испр. и доп. – Т. 3. – М., 1984. – С. 695.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.-Ірпінь: Перун, 2001. – С. 1021.

9. Іванченко Р. Рукопис у редактора. – Харків: Ред.-вид. відділ Книжкової палати України, 1967. – С. 9.

10. Мартынова О. В. Основы редактирования: Учеб. пособие. – М.: Академия, 2008. – С. 5.

11. Книга: Энциклопедия. – М.: БСЭ. – 1999. – С. 524.

12. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2001. – С. 33.

13. Мильчин А. З. Методика редактирования текста: Учебник: Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Логос, 2005. – С. 31.

14. Партико З. В. Зазнач. праця. – С. 13,14,26.

15. Мильчин А. Э. Методика... – С. 43.

16. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования: Учебник. – М. : Высшая школа, 1971. – С. 24.

17. Накорякина К. М. Редактирование материалов массовой информации: Общая методика работы над текстом. – М. Изд-во МГУ, 1982. – С. 6.

18. Мильчин А. Э. Методика реактирования текста. – С. 9.

19. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. – С. 331-332.

20. Огар Е. О. Українсько-російський та російсько-український словник-довідник з видавничої справи. – Львів: Палітра друку, 2002. – С. 152.

21. Іванченко Р. Г. Літературне редагування. – К.: Вища кола, 1981. – 248 с.

22. Іванченко Р. Г. Рукопис у редактора. – С. 16; Літературне редагування. – С. 13-14.

23.Іванченко Р. Г. Рукопис у редактора. – С. 1196; Літературне редагування. – С. 15.