1.Основні етапи розвитку політичної економії.

Меркантилізм-перша школа політекономії. Багатство суспільства ототожнювали з золотом. Джерелом багатства-торгівлю. Меркантилісти сприяли розкладу феодалізму, первинному накопиченню капіталу. Класична політекономія виникла у зв’язку з проникненням капіталу в сферу вир-ва. Класична Політекономія була пануючою школою в 2 пол.18-поч.19 ст. Перші представники цієї школи - фізіократи (природа и влада). Родоначальник Франсуа Кенэ. Джерело багатства перенесли зі сфери обігу в сферу вир-ва вир-во, але лише в с/г. Класична Поліекономія: Вільям Петті, Адам Смітт, Давід Рікардо обгрунтували, що джерелом сусп-го багатства є все суспільне вир-во (праця). Визначили гроші як товар, що має трудове походження. Розрізнили дві сторони ціни – ринкова ціна і вартість товару, дві сторони товару – вартість і споживчу вартість Заклали основи трудової теорії вартості. Дослідили механізм відтворення сусп-го капіталу. Виступали за обмеження втручання держави в ек-ку, за свободу торгівлі. В середині та другій половині 19ст розвивалась дрібнобуржуазна Політекономія. Вона відображала інтереси і погляди мілких товаровиробників; не змогла відкрити закони економічного розвитку й тому виявилась безплідною.

Велику роль у розвитку політ ек-ії відіграв марксизм, що у методах наукових досліджень віддавав перевагу діалектичному матеріалізму. Маркс довів до досконалості вже існуючу на той час теорію вартості, найвагомішим внеском вважаеться ввідкриття механізму створення додаткової вартості а механізму сусп-го відтворення.

2.Предмет політичної економії.

Економічна наука є однією з найдавніших. Її предмет намагалися окреслити ще давньогрецькі філософи Арістотель і Ксенофонт у IV—ІІІ ст. до н, е. Глибокий інтерес до економічної теорії зумовлений тим, що вона вивчає проблеми вирішальної сфери життя суспільства — виробництва економічних благ, обміну, розподілу та споживання національного багатства в матеріальній (житло, одяг, їжа тощо) та нематеріальній (наука, освіта, виробничий досвід, творчий потенціал та ін.) формах, економічні потреби, інтереси й цілі людини, а також закони, які управляють цими процесами й втілюються в раціональній економічній політиці держави.

Наукові дискусії про предмет економічної теорії тривають дотепер. Очевидно, що без з'ясування предмета економічної теорії, найважливіших об'єктів її вивчення та функцій неможливе розуміння загальних основ економічного розвитку.

3.Методологія політичної економії.

Методологія- наука про методи пізнання.

Методи-це набір інструментів, прийомів за допомогою яких здійсняється пізнавальний процес.

Політекономія використовує методи, що характерні для суспільних наук. Усі методи, що використовує політекономія можно розділити умовно:

1) методи, що базуються на знанні про дію законів діалектики:

1 закон: єдність та боротьба протилежностей. Цей закон розкриває механізм існування будь-чого.

2 закон: переходу кількісних в якісні. Розкриває механізм розвитку.

3 закон: заперечення-заперечення! Вказує на напрямок спадковість розвитку.

2) загально-наукові методи пізнання:

Метод наукового абстрагування. В процесі дослідження відбирається щось суттєве і досліджується, всі інші чинники вважаються не суттєвими і беруться, як постійні.

3) Метод аналізу та синтезу.

Аналіз- (розчленування) це явище, яке під час дослідження, розділяється на окремі складові, кожна з яких досліджується окремо.

Синтез- це об’єднання, узагальнення, явище при дослідженні.

Ці методи можна використовувати окремо чи разом.

4) Метод індукції та дедукції:

Дедукція- логічне сходження від загального до одиничного.

Індукція- логічне сходження від одиничного до загального.

5) Метод єдності історичного та логічного.

Будь-що в економ. житті має свою причину та логіку розвитку і будь-яке висловлення, логічне твердження, висловлена закономірність є дійсною, якщо вона підтверджується реальними факторами.

6)Специфічні методи, що використовуються економічними науками:

1.метод статистичний;

2. метод математичного та економічного аналізу;

3.метод модулювання( графіки, функції, таблиці);

4.метод порівняльного аналізу;

5.метод економічного експерименту.