41. Козацько-селянські повстання 16-17ст.

У другій половині XVI ст. польська й литовська шляхта посилила експансію на українські землі, особливо ті, які почали колонізувати у так званому Дикому полі "уходники" і запорожці. Але тут їхні інтереси зіткнулися з інтересами як маси козацтва, так і вільних поселенців, добре озброєних, загартованих у безперервних сутичках з нападниками й завжди готових захищати свої землі й права.

Перше велике повстання козацтва проти польсько-шляхетського володарювання в Україні почалося у 1591 р.; Косинський із загоном козаків у грудні 1591 р. напав на Білоцерківський замок і захопив його. Протягом наступного року повстанці успішно діяли на території Київського й Брацлавського воєводств.

Северин Наливайко у жовтні 1594 р. наливайківці й брацлавські міщани прогнали місцевого старосту Струся, захопили Брацлав і обрали війтом Тиковича. Наступного місяця Наливайко взяв Бар, тим самим поширивши свою владу на значну територію Поділля. Особливе занепокоєння у польського уряду викликали наміри наливайківців створити на визволеній території незалежну від Польщі Українську республіку на чолі з князем. 1596 р. пльсько-шляхетські війська жорстоко придушили повстання. Тисячі людей були страчені, уряд скасував козацькі права і привілеї, оголосив козаків "ворогами держави". В Україні запанували польсько-шляхетське всевладдя й терор. Тих, хто не погоджувався з урядовою політикою, власті нещадно карали.

Друге і третє десятиріччя XVII ст. було часом численних морських походів запорожців, що потрясали султанською Туреччиною. Козаки нападали на Синоп, Трапезунд та інші турецькі міста й фортеці, знищували їхні гарнізони, сміливо вступали в бій з турецьким флотом і не раз перемагали його. У 1615 р. козаки на 80 чайках зробили похід на Константинополь і спалили гавані Мізевни й Архіокі. У 1616 р. козаки на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним напали з моря на головний невільничий ринок у Криму — м. Кафу.

У 1621 р. 40-тисячне козацьке військо на чолі з Сагайдачним, який знову був обраний козацьким гетьманом, взяло участь у боях польської армії проти величезної турецько-татарської армії під Хотином. У цих боях козаки виявили надзвичайну мужність і героїзм і відіграли вирішальну роль у поразці турецької армії. У 1621 р. 40-тисячне козацьке військо на чолі з Сагайдачним, який знову був обраний козацьким гетьманом, взяло участь у боях польської армії проти величезної турецько-татарської армії під Хотином. У цих боях козаки виявили надзвичайну мужність і героїзм і відіграли вирішальну роль у поразці турецької армії. У кінці жовтня 1625 р. між польськими комісарами на чолі з Конєцпольським і козацькою старшиною була укладена нова угода, яка одержала назву Куруківська угода. За цією угодою козацький реєстр збільшувався до 6 тисяч осіб.

На початку травня 1630 р. повстання охопило значну частину Правобережного Придніпров'я і Лівобережжя в басейні річки Трубіж на Полтавщині. Тарас Федорович оволодів м. Переяславом і розташувався там зі своїми головними силами.

У 1635 р. відбувся новий виступ нереєстрового запорозького козацтва під керівництвом Івана Сул йми. Повертаючись у 1635 р. з Дону, де він зимував з нереєстровими запорозькими козаками після спільного з донськими козаками походу під Азов, Іван Сулима напав на фортецю Кодак.

У таких обставинах в червні 1637 р. в Україні спалахнуло селянсько-козацьке повстання під керівництвом гетьмана нереєстрових запорозьких козаків Павлюка (Павла Бута). Восени 1637 р. повстання під керівництвом Павлюка поширилося на нові райони. За короткий час воно охопило Київщину, Полтавщину і Чернігівщину. Особливо широко розгорнулося повстання на Лівобережній Україні, у володіннях магната Вишневецького.

Польський сейм, який відбувся в лютому 1638 р., затвердив "Ординацію Війська Запорозького реєстрового". Ця ординація досить обмежувала права реєстровців. Вона знищувала право козаків мати свій суд і обирати старшину. На чолі реєстровців повинен був стояти старший — комісар, який призначався на сеймі за рекомендацією польських гетьманів. Осавули і полковники також повинні були призначатися із шляхтичів. Тільки сотників і отаманів можна було обирати із козаків, "вірних" Речі Посполитій. Полковники разом з полками повинні були по черзі перебувати на Запорожжі, щоб виконувати сторожову службу проти татар і перешкоджати нереєстровим козакам збиратися на островах та річках, не допускати організації ними морських походів. Жоден козак під загрозою смертної кари не повинен був йти на Запорожжя без паспорта, виданого комісаром.

Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. в Україні відіграли велику роль в історії боротьби українського народу за визволення з-під гніту шляхетської Польщі. Вони показали зростання сили й рішучості українських народних мас у боротьбі проти соціального й національного гніту. Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. провістили визвольну війну українського народу 1648—1657 рр., у якій було використано воєнний досвід, нагромаджений за роки цих повстань.