22. Функції, структура правових норм

регулятивна функція правових норм.

Структура норми права являє собою її внутрішню будову, яка складається з таких компонентів: диспозиція, гіпотеза і санкція.

Диспозиція - така частина норми права, в якій викладений зміст правила поведінки. У ній сформульовані права і обов'язки, яких суб'єкти суспільних відносин набувають за наявності умов, передбачених гіпотезою норми. Вона є центральною частиною норми, дві інші частини є похідними від неї.

Гіпотеза - частина норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, які встановлені в диспозиції (де, коли, за якої умови, в якому разі).

Санкція - частина правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі. Є вираженням осуду і примусу, який застосовується державою до суб'єкта суспільних відносин при порушенні ним вимог норми права. Мета санкції - створити несприятливі наслідки для правопорушника.

23. Правовий статус президента України

Конституція України визначає Президента як главу держави. Це дає право говорити про нього як про уособлення держави і державної влади в цілому, а не якоїсь гілки влади.

Основними напрямами діяльності Президента України як глави держави є забезпечення: державного суверенітету; територіальної цілісності України; відповідності внутрішньої і зовнішньої політики держави визначеним у Конституції засадам; прав і свобод людини.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Вимоги до президента:

1. Мінімум 35 років

2. Прожив не менше 10 років в Україні

3. Громадян України

4. Володіє державною мовою

5. Має вищу освіту

6. Не повинно буди судимостей; якщо судимість була, то вона повинна бути погашена

24. Правовий статус суддів

Відповідно до ст. 127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п´ять років здійснює Президент України, решту суддів, окрім суддів Конституційного Суду України, обирає Верховна Рада України безстроково в порядку, встановленому законом.

Необхідною умовою для обіймання посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного іспиту. Його складають особи, що висуваються для призначення на посаду судді та є громадянами України, не молодші за 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживають в Україні не менш як 10 років і володіють державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, що мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Кваліфікаційна комісія, залежно від результатів іспиту, доходить висновку про підготовленість кандидата до судової роботи та дає рекомендацію для призначення його на посаду судді.

Закон може встановлювати для деяких категорій суддів додаткові вимоги щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня (для суддів апеляційного суду стаж роботи на посаді судці не менше 5 років, для суддів Верховного Суду України - не менше 15 років).

Конституцією України та законами України гарантується незалежність і недоторканність судців. Незалежність суддів полягає в тому, що вони підвладні лише законові та будь-який уплив на них неприпустимий. Недоторканність суддів поширюється на їхні листування, засоби зв´язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рангів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.