19. Шлюбний контракт

Шлю́бний контра́кт — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний контракт укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу та і в будь який час після його реєстрації подружжям. На укладення шлюбного контракту до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Шлюбний контракт може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний контракт не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми.

У шлюбному контракті передбачаються майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, питання, що пов'язані із утриманням подружжя, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків та інші.

Подружжя окремо визначають правовий режим подружнього майна — яке майно придбане в шлюбі буде спільним, а яке роздільним.

У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Подружжя може також передбачити в контракті питання стягнення аліментів, чи відмови від аліментів.

20.Спадкування за законом

Спадкування за законом відбувається у таких випадках:

· померла особа (спадкодавець) не склала заповіту;

· спадкодавець скасував раніше складений заповіт і не залишив нового;

· у заповіті не зазначено все майно, яке належало цій особі (тоді спадкування за законом застосовується лише до того майна, якого нема у заповіті);

· заповіт в судовому порядку визнано недійсним;

· спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, а інших він не призначив;

· спадкоємці за заповітом усунуті від права спадкування;

Перша черга – діти, чоловік/дружина та батьки. Друга черга - рідні брати та сестри, баба та дід.

Третя черга – рідні дядько та тітка.

Четверта черга – ті, хто проживав з померлим однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини.

П’ята черга – інші родичі до шостого ступеня споріднення, а також утриманці, які не були членами сім’ї спадкодавця.

Спадкування за правом представлення.

Деколи трапляються такі випадки, коли особа (спадкоємець за законом не залежно від черги) помирає ще до моменту відкриття спадщини. В такому випадку інша особа заступає її місце та успадковує те, що належало б померлому спадкоємцю. Спадкування за правом представлення можливе за таких умов:

• спадкодавець не склав заповіт;

• спадкоємець за законом помер до відкриття спадщини, тобто до дня смерті спадкодавця або одночасно з ним;

• спадкоємець, якого представляють, за життя не був усунутий від права спадкування.

21. Поняття і ознаки злочину. Класифікація злочинів

Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

6. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.