
- •1.Теорії походження держави:
- •3. Поняття, сторони і зміст трудового договору.
- •4. Поняття, ознаки та види правопорушень.
- •5. Поняття громадянства та принципи громадянства.
- •6. Поняття та сторони колективного договору.
- •7. Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів.
- •8. Характеристика форм дежави.
- •9. Робочий час і час відпочинку за трудовим законодавством.
- •10. Класифікація органів виконавчої влади
- •11. Правовий статус і компетенція Кабінету Міністрів України
- •12. Підстави припинення трудового договору
- •13. Підстави виникнення розвитку і припинення правовідносин
- •14. Державна символіка України
- •15.Шлюб і умови його укладання
- •16. Підстави спадкування
- •17. Правовий статус і компетенція вру
- •18. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •19. Шлюбний контракт
- •20.Спадкування за законом
- •21. Поняття і ознаки злочину. Класифікація злочинів
- •22. Функції, структура правових норм
- •23. Правовий статус президента України
- •24. Правовий статус суддів
- •25. Виборчі системи в Україні
- •26.Місцеве самоврядування в Україні
- •27. Поняття, ознаки та підстави кримінальної відповідальності
- •28.Угоди, види та форми угод
- •29. Класифікація прав людини за Конституцією України
- •30. Поняття осудності та неосудності
- •31.Право власності: поняття, види, форми
- •32. Обов’язки громадян за Конституцією України
- •33. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •34. Форми права власності
- •35. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільного права
- •36.Особливості адміністративної відповідальності
- •37. Набуття громадянства України за народженням
- •38. Органи державної влади
- •39. Дисциплінарна відповідальність
- •40. Набуття громадянства за територіальним походженням
- •41.Захист прав споживачів
- •42.Види політичного режиму
- •43. Порядок проведення виборів народних депутатів України
- •45.Цивільна правоздатність і дієздатність фізичних осіб
- •46. Поняття і структура правових норм
- •47. Умови недійсності шлюбу
- •48. Підстави та види юридичної відповідальності
- •49. Опіка і піклування
- •50. Припинення шлюбу
- •51. Система судів загальної юрисдикції
- •52. Поняття і види соціальних норм
- •53. Право власності подружжя
- •54.Конституційно-правовий статус Верховного Суду України
- •55. Характеристика трьох гілок влади в Україні
- •57.Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України
- •58. Характеристика форм державного правління
- •59. Спадкування за заповітом
- •60. Поняття, ознаки та підстави кримінальної відповідальності
- •61.Склад правопорушення
- •62.Поняття, принципи виборчого права, виборів та виборчих систем
- •63.Поняття та складові елементи норми права
- •64.Правовий статус суддів
- •65. Принципи громадянства
- •66. Особливості адміністративної відповідальності
- •67. Правоохоронні органи України
- •68.Характеристика юридичної особи
- •72.Характеристика сучасних республік
- •74.Поняття та види адміністративних стягнень
- •75. Охарактеризуйте договір спадкування
- •76. Поняття, види і функції юридичної відповідальності
- •77. Підстави набуття громадянства України
- •78. Умови і порядок прийняття на роботу
- •79. Поняття систематизації нормативно-правових актів
- •80. Правові підстави припинення громадянства
- •81. Характеристика договору купівлі-продажу
- •82.Повноваження Президента України
- •84.Характеристика договору оренди
- •85. Градація дієздатності за віком
- •86. Порядок проведення виборів Президента України
- •87. Договір найму житлового приміщення
- •88. Поняття закону. Види законів.
- •89. Поняття та види референдумів.
- •90. Порядок приватизації державного житлового фонду
- •91. Принципи виборчого права
- •92. Загальна характеристика судової системи
- •93. Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством
49. Опіка і піклування
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Встановлення опіки чи піклування пояснюється різним обсягом їх цивільної дієздатності. Так, відповідно до ст. 31 ЦК фізична особа, як не досягла 14 років, має часткову цивільну дієздатність. Вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею.
Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, зобов'язаного здійснювати нагляд за нею, а також під час перебування у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшкодовувати шкоду, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їхньої вини (ч. 1-3 ст. 1178 ЦК).
Особа у віці від 14 до 18 років відповідно до ст. 32 ЦК має неповну цивільну дієздатність, обсяг якої набагато ширший за обсяг цивільної дієздатності малолітньої дитини. Так, неповнолітня особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб; самостійно укладати договір банківського вкладу і розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я, та ін.
Опіка і піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклування, а також судом. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника враховуються їх особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини
50. Припинення шлюбу
У більшості випадків шлюб припиняється внаслідок смерті чи оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя. Проте за життя подружжя шлюб може бути розірваним через розлучення за заявою одного з подружжя або спільною їхньою заявою. Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку. У ряді випадків, передбачених чинним шлюбно-сімейним законодавством, допускається розірвання шлюбу в органах загсу. Це стає можливим за взаємної згоди на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей. Крім того, в органах загсу провадиться також розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років. Якщо між подружжям, що розлучаються, в органах загсу виникає спір про майно, про дітей або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є недієздатним, розірвання шлюбу провадиться через суд.
Якщо ж розірвання шлюбу здійснюється в судовому порядку, то суд зобов'язаний встановити справжні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні (реальні) взаємини у сім'ї та вжити всіх можливих заходів до примирення подружжя. У всякому разі шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При цьому, виносячи рішення про розірвання шлюбу, суд уживає передбачених законодавством заходів для захисту інтересів неповнолітніх дітей і того з подружжя, який є непрацездатним.
Шлюб уважається припиненим із моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану; це означає, що навіть після розгляду справи в суді та винесення ним рішення про розірвання шлюбу законодавством передбачено можливість для примирення подружжя зі збереженням юридичної сили для шлюбу, що укладався раніше.
Той із подружжя, хто змінив своє прізвище за одруження на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися ним або ж повернути дошлюбне прізвище.