Семінарське заняття №4 «Мистецтво XIV – першої половини XVII століття»
-
Загальні тенденції розвитку мистецтва.
Друга половина XVI — перша половина XVII ст. — українське мистецтво пройшло бурхливу еволюцію, у ньому запанував ренесанс, світоглядною основою якого був гуманізм. Як нова система знань, він мав радикальний вплив на тогочасне українське суспільство. Вогнищами ренесансної творчості були окремі міста, з яких вона поступово поширювалася. Процес складання нових форм розпочався в середині XVI ст., проте різні види мистецтва розвивалися не з однаковою активністю. Найраніше ренесансний характер визначився в архітектурі, відтак і в скульптурі, що була тісно з нею зв´язана, а згодом і в живописі.
У мистецтві цього часу прогресивні явища, насамперед, були скеровані на переборення традиціоналізму. Активним звертанням до джерел навколишньої дійсності, відгуком на історичні події воно порушувало застиглі канони й взірці, що виробилися раніше в умовах підпорядкування всього духовного життя церковно-теологічній ідеології. Відбувається закономірний процес диференціації, з´являються нові жанри (портрет, історичний та побутовий живопис, пейзаж). У практиці художньої творчості використовуються теоретичні трактати (переважно з архітектури), що мало важливе значення для поширення античної спадщини, сприяло засвоєнню пропорцій, ритму й гармонійності співвідношень. Одночасно з інтересом до анатомії людини впроваджується розуміння об´ємного трактування предметів та перспектива, що вплинула на зміну бачення художниками світу, навчила їх організовувати простір.
Ренесанс в Україні мав своєрідний характер, і як історичний етап він хронологічно не збігався з європейським. У ньому накреслилися ті закономірності, що випливали з можливостей і умов даного середовища. Маючи свої прикмети, мистецтво України здобуло в цей період ті властиві ренесансу важливі риси, які взагалі притаманні всім школам. Українське мистецтво цього періоду відбило в собі всю складність тогочасного суспільного життя, у ньому виразилися високі гуманістичні ідеали, віра в людину.
-
Архітектура
Ренесансні впливи вже на початку ХVІ ст. позначились на українській культурі, певною мірою, завдяки польській культурній експансії, що особливо помітно в архітектурі, скульптурі, містобудуванні західноукраїнських земель. Водночас специфічна ренесансність української культури кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. полягала саме у прагненні звільнитись від польської “культурної опіки”, формуванні культури національного відродження, що так яскраво виявилося у діяльності братств, розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування.
Незважаючи на всі наступні перебудови і руйнування і сьогодні окремі площі і вулиці таких міст, як Львів, Жовкла, Кам’янець, Броди залишають неповторне враження куточків Ренесансу. Місто Острог було справжнім ренесансним центром у Східній Європі і заслужено називалося “волинськими Афінами”. Найкращі споруди острозького замку – Кругла Башта і Луцька брама без перебільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження. На 70-90 рр. ХVІ ст. припадає найбільший розквіт громадянського та культового будівництва в ренесансному стилі у Львові. Ренесансна архітектура Львова була започаткована у першій половині XVI ст. незабаром після початку поширення цього стилю на теренах Королівства Польського. На сьогодні комплекс ренесансних будівель Середмістя Львова є унікальним явищем не лише української архітектури, але й європейської. Стан їхнього збереження значною мірою сприяв занесенню Середмістя до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Світська забудова
Кардинальній перебудові міста сприяла Велика пожежа 1527 року, що знищила готичну забудову. Поширення ренесансного цивільного будівництва розпочалось з прибуття до міста архітектора Петра Італійця, який походив з міста Луґано у Північній Ломбардії. Він вимурував першу задокументовану ренесансну Миколаєвичівську кам'яницю, портал якої дійшов до нашого часу. До 1585 громадянами міста стало 8 архітекторів, що походили з італомовних кантонів Швейцарії, Риму, Венеції. Архітекторами цього напрямку були Павло Щасливий, Петро Барбон , Павло Римлянин, Амвросій Прихильний, Адам Покора, Ян Покорович, Войцех Капінос, Войцех Капінос (молодший), Рох Шафранець, Андреас Бемер. Вони зводили ренесансні будівлі міста наприкінці XVI ст. — першій половині XVII ст. Зведення будівель у стилі пізнього ренесансу, маньєризму велось одночасно з появою перших барокових будівель. Також львівські архітектори займались будівництвом у містах Галичини, Волині. Зокрема вони спричинились до появи ансамблю ренесансного ідеального міста Жовкви. На початку XVII ст. на заміну архітекторам-італійцям прийшли німецькомовні будівничі, скульптори з Сілезії, Пруссії, які принесли елементи північного ренесансу.
На початку XVII ст. було остаточно сформовано забудову площі Ринок, коли ренесансні будівлі звели на фундаментах, мурах готичних кам'яниць. Значна частина цих кам'яниць дійшла до нашого часу у перебудованому вигляді. У більшості будівель збереглось тритрактове планування тривіконних кам'яниць та забудова парцель з чільної будівлі по фасаду і флігеля у глибині. За перлини архітектури вважають ренесансні кам'яниці Чорну, Корнякта, Бандінеллі, Венеційську, Шольц-Вольфовичів, Гепнерівську.
Сакральна забудова
У місті збережено значну кількість сакральних ренесансних будівель, чия кількість перевищує аналогічні споруди на теренах України. Петро Італієць також започаткував ренесансне сакральне будівництво, звівши третю будівлю Успенської церкви (1547—1559) — першої на теренах України. Після неї було зведено монастир бенедиктинок, монастир кларисок, вівтарну частину костелу домініканок, вірменську Церкву Св. Хреста, шпиталь святого Лазаря, каплицю Кампіанів, каплицю Боїмів, каплицю Трьох Святителів, синагогу «Золота Роза». Наприкінці епохи ренесансного будівницва у місті було зведено дві споруди, що не мають аналогів в Україні — четверту будівлю Успенської церкви з вежею Корнякта і монастир бернардинців. При пізніших перебудовах з храмів було усунено більшість ренесансних вівтарів, елементів декору. На сьогодні фрагменти ренесансного декору можна побачити у каплиць Кампіан, Боїмів Латинського собору, декількох вцілілих вівтарях.
Мілітарна забудова
У Львові ще з 1520-х років розпочали реалізувати ренесансні принципи мілітарної архітектури, що були втілені бастеях зовнішньої лінії оборони на міському валі, фортифікаціях підміських монастирів бернардинців, бенедиктинок, кармелітів босих. Після пожежі 1565 було відбудовано у ренесансному стилі Низький замок. З численних фортифікацій до нашого часу дійшли перебудовані будівлі Міського арсеналу, Порохової вежі.