1 СЛАЙД - титулка

Гуцульщина – один з тих небагатьох оазисів, що не піддались асиміляції ні при якому режимі. Яскрава національна своєрідність декоративних, вжиткових творів гуцульських умільців виразно виявила себе як в часи Австро-Угорщини, панської Польщі, так і в період комуністичного режиму.

Гуцульщина - український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, розташований у Західній Україні.

2 СЛАЙД – географічне положення

Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат. Займає частину Галичини, Буковини, Закарпаття.

На південному сході Гуцульщина межує з румунами, на захід — з бойками, від півночі на Підкарпатті — з підгірянами, на південному заході на Закарпатті — з давно осілим хліборобським населенням.

За нинішнім адміністративним поділом знаходиться в межах Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької області.

3 СЛАЙД – природно-кліматичні умови

Клімат Гуцульщини помірно-континентальний з яскраво вираженою вертикальною зональністю. У передгір’ях зима малосніжна; літо тепле, весна дощова. В самих горах зима довша і сувора, а літо прохолодне. Дві треті частини Гуцульщини покриті лісами. В багатьох околицях Гуцульщини є досить мінеральних джерел, які мають цінні лікувальні властивості.

4 Слайд

За археологічними даними, на території Карпат вже на початку нашої ери жили пращури літописних трипільських племен. Розкладання первісно-общинного ладу і подальший розвиток землеробства і скотарства призвели, як свідчать літописи, до виникнення у східних слов'ян напівдержавних об'єднань. Вони займали більшу частину Східної Європи.

Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Туреччини-Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії й Угорщини; 1920—1939 рр. до Румунії, Польщі й Чехословаччини. Незважаючи на штучне адміністративне управління гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільна матеріальна й духова культура, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло положення в глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарошині, лежить в Україні. Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах 14-го - початку 15 ст.

5 СЛАЙД – антропологія

Гуцули мають переважно високий зріст (або середній), переважно темне волосся, хоча є русяві, очі найчастіше темні (карі), блакитних, сірих, світло-зелених очей менше. Але ці антропологічні особливості можуть бути наслідком змішання з іншими народами та домінантною властивістю генів відповідних за темне забарвлення очей та волосся.

6 СЛАЙД – системи життєзабезпечення. Господарство.

Гірсько-ландшафтна структура заселеної гуцулами території визначила тип їхнього господарювання, який можна назвати лісівничо-скотарським, а складне географічне середовище спонукало гуцулів до виготовлення усіх необхідних предметів побуту в домашніх умовах. Ось чому домашні промисли і ремесла займали в гуцульській системі життєзабезпечення таке вагоме місце, як ніде в Україні. Ландшафтне і біологічне різноманіття найвищої частини Українських Карпат, яку заселили гуцули, належить до сприятливих чинників освоєння цього краю.

7 СЛАЙД Харчування.

Дуже розмаїтою і багатою є гуцульська кухня. Вона вирізняється простотою і, водночас, оригінальністю. Основними харчовими продуктами гуцулів наприкінці ХІХ ст. були кукурудзяна крупа і борошно, картопля, молочні продукти, капуста, квасоля, горох, біб. Майже щодня використовувалося кукурудзяне борошно, з якого на воді варили кулешу у глиняних горщиках або у великих чавунних казанах, бануш на сметані, кашу на молоці і пекли коржі-малаї. З молока робили сири, бринзу, гуслянку. М’ясо їли зрідка, в залежності від достатку родини і певною мірою — від пори року: влітку переважало волове, восени бараняче, взимку свиняче. Сучасна гуцульська кухня успадкувала давні страви, поповнилася новими і стала різноманітнішою.

8 Слайд

Широко вживаними залишилися сири, бринза, бануш, кулеша, гуслянка. І мало що змінилося з давніх у способах їх приготування. Традиційним залишилося використання кукурудзяних крупи та борошна.

9 СЛАЙД Одяг.

Для пошиття вбрання використовувалися лише натуральні матеріали – вовна, шкіра, хутро. Чоловіки традиційно носили вишиті сорочки з коміром-стійкою та широкими рукавами. Штани також прикрашалися вишивкою. Суконні «гачі» служили зимовим варіантом, як і пофарбовані в червоний колір «крашениці», а влітку гуцули вдягали білі «портіниці» з полотна. Виготовлені з вовни шкарпетки – «капчури», як і онучі (чорні або червоні), декорувалися кольоровим орнаментом. Широко відома за межами регіону гуцульська безрукавка на хутрі – «кептар», оздоблений шкіряними аплікаціями, вишивкою, різноманітними металевими прикрасами. Верхнє вбрання – «сардак» також ошатно декорувався вишивкою, китичками, кольоровими шнурками, гарусовими ґудзиками та обшивався кольоровою ниткою по швах. Ще яскравішим був жіночий одяг. Сорочки з багатою, масивною вишивкою в холодних тонах, запаски, виткані горизонтальними смугами з вовни із додаванням блискучих металевих ниток, орнаментовані та ефектно декоровані кожухи (кептарі) та сардаки складали основний гардероб гуцульських модниць. Буденне вбрання, особливо, сорочки було дещо стриманішим в кольорах та оздобленні, ніж «пролюдний» (святковий).