6. Підстави розірвання трудового договору.

Підстави для припинення трудового договору – це юридичні факти (дія чи подія), які закріплені в законі і такі, що дають право на припинення трудового договору.

Загальними підставами припинення трудового договору є:

• погодження сторін;

• закінчення строку трудового контракту;

• призов на військову службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника або роботодавця;

• переведення працівника за його згодою на іншу роботу (підприємство);

• перехід працівника на виборну посаду; вирок суду про позбавлення волі або заборона виконувати надалі дану роботу.

Припинення трудового договору може бути як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця чи фізичної-особи роботодавця.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це керівника письмово за два тижні. За поважної причини роботодавець зобов’язаний припинити трудові відносини з працівником за вимогою останнього. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, за винятком випадку, якщо на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачається ст. 40 КЗпП України лише у випадках:

• зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;

• систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором;

• прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

• нез’явлення на роботі більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

• появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

• вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Додатковими підставами розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця згідно із ст. 41 КЗпП України є випадки:

• одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності та інших передбачених законодавством осіб;

• винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, що дають право на втрату довір’я з боку власника; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Підставою для розірвання трудового договору може бути ініціатива третіх осіб. Така ініціатива передбачена чинним законодавством у випадках:

• призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України);

• розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45 КЗпП України);

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (ч. 7 ст. 36 КЗпП України);

• направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37 КЗпП України); розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст. 199 КЗпП України).