3. Поняття, сторони, умови та види трудового договору.

Згідно із ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Сторонами трудового договору є працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом) та роботодавець – власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю;

Зміст трудового договору – це сукупність умов, що становлять права та обов’язки сторін.

Умовами трудового договору є істотні (обов’язкові) умови: волевиявлення сторін щодо прийняття на роботу – виникнення трудових правовідносин; визначення місця роботи в певному населеному пункті; визначення трудових функцій працівника; час початку виконання трудових функцій; оплата за працю (розмір, порядок виплати). Та факультативні умови: строк дії договору; випробувальний строк; знання іноземної мови, нерозголошення комерційної таємниці; гарантії додаткових соціально-економічних умов праці: житло, соціальне обслуговування тощо.

Види трудових договорів (за строками дії):

• договір укладений на невизначений строк;

• строковий договір:

1. сезонний договір;

2. договір за сумісництвом;

3. тимчасовий договір;

• договір, укладений на час виконання певної роботи.

Гарантії при прийнятті на роботу

Чинним законодавством передбачені наступні гарантії при прийнятті на роботу:

• забороняється безпідставно відмовляти у прийнятті на роботу (ст.22 КЗпП).

• забороняється встановлювати будь-які обмеження прав або встановлення прямих або додаткових переваг при прийнятті на роботу (ст.22 КЗпП);

• існування норм-гарантій роботи жінок та неповнолітньої молоді (ст.ст. 174-200 КЗпП);

• забороняється застосовувати працю жінок на шкідливих і небезпечних роботах (ст. 170 КЗпП);

• забороняється приймати на роботу, пов’язану із обслуговуванням товарно-грошових цінностей, осіб, що відмовились укладати договір про повну матеріальну відповідальність;

• обмежується сумісна служба на одному і тому ж державному підприємстві, установі, організації близьких родичів, якщо вони знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні один одному (ст. 25¹ КЗпП);

• для деяких категорій працівників передбачено бронювання на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 відсотків загальної кількості робочих місць для наступних категорій громадян.