19.Методи дослідження виробничого травматизму.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам.

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві.

При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.

20.Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

21.Загальні вимоги безпеки в галузі. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць.

22. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.

23.Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.

24.Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

25.Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

26.Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. (Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони).

27.Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження.

28.Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

29.Показники частоти та тяжкості травматизму.

30.Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці.

31.Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.

Огнестойкость-способность конструкций сохранять несущий или ограждающие функции в условиях пожара.

Предел огнестойкости конструкций показатель огнестойкости констукции, определяемый временем отначала огневого испытания при стандартном температурном режиме до наступления одного из нормируемых для данной констукции предельных состояний огнестойкости.

К предельному состоянию огнестойкости относят:

-потеря несущей способности (обрушение конструкций, предельная деформация)

-потеря целостности(образование в конструкции сквозных трещин, через которые проникают продукты горения или пламя)

- потеря теплоизолирующей способности (повышение температуры на пов.конструкции более чем на 140 оС)

Фактически пределы степени огнестойкости в зависимости от степени огнестойкости огнестойкости зданий переведены в ДБН 1.1.-7.2002 «Пожарная безопасность обьектов строительства» который предусматривает 8-степеней огнестю-І,ІІ, ІІІ, ІІІа,ІІІб, ІV, ІVа, V.

Для колон, ферм,столбов пред. Огнес-определяется только потерей несущей способности конструкций,

Для внешних несущих стен и покрытий-потерей целостности и потеря теплоизолирующей способности.

Для ненесущих внутренних стен и перегородок- потеря целостности