1. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці.

Социальное партнерство это система взаимосвязей между работниками, трудовыми колективами, профсоюзами с одной стороны, работодателями и их обьединениями с другой стороны, государством и органами местного самоуправления с третьей стороны.

Социальное партнерство предполагает от революционных форм решения социальных противоречий. Оно осуществляется на разных уровнях

1. Международный, мегаекономический

2. Национальный, макроекономический

3. Отраслевой и региональный, мезоекономический

4. Производственный, микроекономический

На каждом уровне свой субьект. Нанятые работники, трудовые коллективы, профсоюзы. Работодатели и государства.

Социальное партнерство реализуется составление коллективным договором.

Коллективный договор это трудовой акт заключается для регулирования социально трудовых отношений между найомными работниками и работодателем для согласование их интересов по первоочередным социальным вопросам, в том числе по охране труда.

Коллективное соглашение турдовой акт заключающийся на уровне отраслей или региона между полномочными представителями работников и работодателей.

Основные вопросы социального диалога:

1. Условия труда

2. Заработная плата

3. Прием на работу

4. Помощь при увольнении

5. Пенсионное обеспечение

6. Рабочее время

7. Обеспечение производственной безопасности

2.Соціальний діалог в Європейському Союзі.

В Україні, згідно з законом «Про соціальний діалог в Україні», який набрав чинність з 18.01.2011 р., передбачено формування порядку утворення, склад та організацію роботи Національної тристоронньої соціально-економічної ради та територіальних соціально-економічних рад у регіонах.

Соціальний діалог, згідно з законом, – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

У всіх країнах головний тристоронній орган діє за підтримки пос­ті­й­ного секретаріату, цілковито фінансованого урядом. Участь у тристо­ронніх засіданнях не завжди передбачає компенсацію додатковими добовими. Порядок денний засідань, як правило, приймається трьома сторонами спільно, інколи – міністром самостійно. Тристоронні зустрічі проходять регулярно, а їхні результати широко розповсюд­жуються. Однак офіційна реакція на подальшу діяльність обмежена.

Практика ведення соціального діалогу

Політика зайнятості

Країни Європейського Союзу обрали надзвичайно широкі рамки національного соціального діалогу, що виходять далеко за межі обговорення більш традиційних питань. У центрі політичних інтересів держав-членів ЄС перебуває питання зайнятості. Високий рівень зайнятості визнано головним елементом винайдення шляхів розв’я­зання найбільш нагальних національних проблем, скажімо, старіння населення, стабільність пенсійного забез­печення, конкурентоспро­мож­ність чи

Соціальні партнери завжди володіють інформацією про ринок праці, що дуже важливо для успішного проведення політики зайня­тості, і є головними учасниками ефективного виконання погодженої політики. Всі залучені сторони мають доступ до надійних статистичних даних, іншої потрібної інформації та технічні можливості для виконання покладених на них завдань.

Політика оплати праці

Оскільки всі аспекти захисту заробітної плати становлять спільний інтерес, соціальні партнери залучаються до прийняття рішень з питань:

 загальної правової бази захисту заробітної плати і, зокрема, гаран­тійних фондів, включаючи необхідні зміни та доповнення до трудового законодавства, законів про банкрутство, процедур громадського права;

 фінансування гарантійних фондів, зокрема, його джерел та розмірів внесків держави і роботодавців, використання вже наявних фондів тощо;

 організації та управління гарантійними фондами (включаючи можливе використання наявних установ, таких, як служба зайнятості або адміністрація соціального забезпечення, і роль соціальних партнерів в управлінні цими установами), а також процедур компенсування;

 визначення вимог працівників і розмірів та умов виплат із зазначених фондів;

 регулярної оцінки функціонування фондів та підвищення їх ефективності.

Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки

Важливу роль відіграють національні тристоронні органи, які забезпечують політичні орієнтири для національної, економічної, соціальної та трудової політики.

Загальна тенденція полягала у створенні національної бази (за підтримки соціальних партнерів) для розвитку людських ресурсів і професійної підготовки, що надає загальні рекомендації для реформування систем освіти і професійної підготовки в новій перспективі постійного навчання.

Соціальний захист

Є низка положень для ведення тристороннього діалогу з питань соціального захисту та для участі соціальних партнерів в управлінні соціальним забезпеченням:

 соціальний захист повинен ґрунтуватися на широкому консенсусі, який має бути визнаний справедливим і неупередженим;

 соціальний захист завжди забезпечується шляхом досягнення компромісу між соціальними, економічними і політичними поглядами;

 системи соціального захисту повністю або більшою мірою фінансуються за рахунок внесків роботодавців і працівників та з додаткових надходжень;

 у багатьох країнах відповідальність за соціальний захист, особливо за виплату пенсій за віком, покладено на підприємства;

3.Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності.

Социальная ответственность это ответственность организации за влияние своих решений и деятельности на общество и окружающую среду. Реализуется через прозрачное и этическое поведение. Учитывает ожидания заинтересованных сторон и не противоречит соответствующему законодательству и международным нормам поведения.

Социальную ответственность несут все виды предприятий (государственные, коммерческие не коммерческие)

4.Основні принципи соціальної відповідальності. Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.

Законодательная основа это международный стандарт SA8000 «социальная ответственность» и стандарт iso-26000 «руководство по социальной ответственности».

Принципы социальной ответственности который провозглашает iso-26000:

• Подотчетность. Публикация информации относительно деятельности организации

• Прозрачность. Предполагает доступность информации о деятельности организации.

• Нравственное поведение. Регламентирование поведения участников организации.

• Взаимодействие между заинтересованными сторонами.

• Правовые нормы. Организация руководствуется только требованиями закона.

• Международные нормы.

• Права человека.

  • Глобальный договор. (принят ООН в 1999г) Относится к документам «мягкого права»

    • Права человека

      • Принцип 1. Комерческие компании должны обеспечивать и уважать права человека провозглашенных на международном уровне.

      • Принцип 2. Коммерческие компании должны обеспечивать что бы их деятельность не способствовала нарушению прав человека.

      • Принцип 3. Коммерческие компании должны поддерживать свободу собраний и признание права на коллективное соглашение.

      • Принцип 4. Коммерческие компании должны способствовать искоренению принудительного труда.

      • Принцип 5. Коммерческие компании должны способствовать эффективному искоренению детского труда.

      • Принцип 6. Коммерческие компании должны способствовать искоренению дискриминации в сфере занятости и трудоустройства.

    • Экологические

      • Принцип 7. Коммерческие компании должны придерживается превентивного подхода к экологическим проблемам.

      • Принцип 8. Коммерческие компании должны инициировать распространение экологической ответственности.

    • Антикоррупционные принципы

      • Принцип 9. Коммерческие компании должны противодействовать любым формам коррупции включая вымогательство

    • Разрабатываются социальные программы

      • Внутре:Внешние

Соціальні програми компанії можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

Напрямки соціальних програм:

Внутрішня соціально відповідальна діяльність:

 розвиток персоналу з метою залучення та затримання талановитих працівників;

 турбота про соціальну захищеність працівників;

 професійний розвиток та навчання працівників;

 безпека та гігієна праці;мотиваційні схеми оплати;

 створення умов відпочинку та дозвілля;

 підтримка внутрішніх комунікацій;

 участь працівників в прийнятті управлінських рішень;

 допомога працівникам у кризових ситуаціях, підтримка ветеранів праці.

Зовнішня соціально відповідальна діяльність:

 добросовісна ділова практика;

 інформаційна відкритість; сприяння малому та середньому бізнесу;

 посилена відповідальність перед клієнтами за надані проду­к­ти та послуги шляхом їх приведення до найвищих стандартів якості;

 запровадження соціально значимих продуктів та послуг;

 просвітницька діяльність, розвиток громадянського суспіль­ства, взаємодія з місцевою громадою та владою в розвитку територій;

 охорона довкілля;

 економне споживання природних та енергоресурсів;

 повторне використання та утилізація відходів;

 благодійність та довгострокові соціальні інвестиції.