5. Метод демонстрації

Метод

Зміст методу

Позитив (+)

Негатив

(-)

Методичні особливості використання

Демонстрація поз і рухів.

Встановлено, що у процесі виконання певних рухових дій учень частіше мислить. образами, а не вербально. Тому не випадково в спортивно-педагогічній

діяльності найповніше образні вправи можна створити за допомого показу.

Все залежить від того, як педагог виконав всі вимоги і застереження, щодо цього методу.

Використовувати повільний показ, який дає можливість краще сприйняти вправи, що виконуються;

при показі можна зупинятись на певних місцях, підкреслювати розмах, доцільно максимально скоротити паузу між демонстрацією і виконанням, показувати можна цілу вправу або її частини, демонструючи вправи, необхідно опиратись на відомі дітям образи тварин, птахів (зайчик, мишка, жабка). Позитивні емоції, які при цьому спонукають дітей до багаторазового виконання дій, не варто показувати вправу загалом. При кожному показі необхідно вміти зосередити увагу дітей на певних рухах цілісної рухової дії.

Ці вимоги стосуються і демонстрації вправ спеціально підготовленими для цієї мети дітьми. Тут педагог має можливість коментувати показ, що теж приносить велику користь. Що стосується показу непідготовленим дітьми, ті він має інші функції і використовується, як правило, в тих випадках, коли двоє дітей допускають однакову помилку. В цих ситуаціях про спостереження за виконанням ним вправи не попереджують, бо попередження може змінити реальний стан володіння вправою.

Можна спеціально демонструвати і помилки. Але це можливо лише тоді, коли педагог впевнений, що точно відтворить помилку дитини. Якщо такої впевненості нема, то використовувати цей прийом не рекомендується, тому що він може зовсім дезінформувати дитину.

До прямої наочності належить і образний опис вправи, суть якого полягає в тому, що педагог за допомогою слова, на основі рухового досвіду, створює яскравий і реальний образ рухової дії, яку належить вивчити.

Одним із прийомів демонстрації є жести при організації діяльності дітей. За їх допомогою задають напрям, інтенсивність, темп і ритм рухів. Жести використовуються для підбадьорювання, попередження порушень дисципліни, вияву ставлення до поведінки дітей.

Використання ілюстративнх вматеріалів.

Показ використовується переважно при формуванні уявлення про вправу. На наступних етапах навчання, коли необхідно зосередити увагу учнів на певних деталях протягом тривалого часу, використовують переважно ілюстративні матеріали: малюнки, моделі фігурок, шарнірні ляльки, макети майданчиків з фігурками, кінофільми, кінокільцівки, кінограми, хронограми, слайди, відеограми та ін. За допомогою цих прийомів реалізують опосередковану наочність.

Все залежить від того, як педагог виконав всі вимоги і застереження, щодо цього методу.

• використання ілюстративних матеріалів корисно поєднувати з демонстрацію "сповільненою" , зі звичайною кінострічкою за схемою: звичайна — "'сповільнена" — звичайна,

• педагогу необхідно завчасно вивчити матеріали демонстрації, визначити сторони і деталі, на які треба звернути особливу увагу учнів,

• до аналізу і пояснення ілюстративних матеріалів слід залучати учнів,

• ілюстративні матеріали корисно давати учням і додому для самостійного аналізу з наступним колективним обговоренням техніки.

Кращі результати в оволодінні спортивною технікою і тактикою будуть при умові правильного поєднання словесних і наочних методів навчання.

Звукові і світлові сигнали можуть дати уявлення про правильність Виконання вправ, їх темп і рита, послідовність і своєчасність зусиль. Орієнтири мають можливість сформувати уявлення про правильний напрямок і розмах рухів, співвідношення окремих частин тіла одна до другої.

Плакати відображають ті моменти рухових дій, на яких важливо акцентувати увагу дітей під час показу. Наприклад, фаза «польоту» при виконанні стрибків у висоту або довжину з розбігу. Ознайомлення з плакатом відбувається перед початком виконання дітьми руху, концентруючи їхню увагу на конкретному завданні. Після демонстрації плакат можна забрати, щоб не відволікати дітей, а можна залишати до кінця заняття для наступного звертання до нього.

Малюнки крейдою на дошці або фломастером на папері, якщо вихователь може їх виконати, дають можливість створити чітке уявлення про окремі елементи рухової дії. Малюнок не загромаджується деталями, які іноді відволікають увагу дітей. До того ж це дуже оперативний метод демонстрації, який можна застосовувати у будь-який період заняття.