- •47 Суспільний характер людського буття.
- •48 Вчення про «ідоли» ф. Бекона.
- •50.На якій підставі ф.Бекон надає переваг індуктивним узагальненням даних "світлоносних" дослідів перед "плодоносними", орієнтованими на швидкий результат.
- •51. Місце німецької класичної філософії у європейській філософії, її особливості
- •53."Філософія життя" а. Шопенгауера і ф.Ніцше.
- •54. Німецька класична філософія у Харківському та Київському універ.19 ст.
- •56. Суть "прогресу людського розуму" і роль Просвітництва у цьому прогресі.
- •57. Філософія к. Маркса і сучасний марксизм.
- •60.Критика Арістотелем філософії Платона
- •61..Людина, особа, індивід, індивідуальність.
- •Погляди на державуГоббс вирізняє три типи держави:
- •64.Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне у пізнанні.
- •65.Поясніть, яким чином введенням поняття практики к.Маркс змінює попередні уявлення про пізнання.
- •67.Культура й цивілізація. Філософія культури о.Шпенглера.
- •68.Як тлумачилось пізнання у Платона, середньовічних схоластів, раціоналістів Нового часу, німецькій класичній філософії?
- •69.Метафізика Аристотеля.
- •70.Людина як об’єкт досліджень різними філософськими напрямками хх століття
- •71.Філософські репрезентації їдеї людини в історії філософії.
- •72.Природа і сутність людини.
- •73.Постсучасна особистість:індивідуалізація, фрагментація та консумеризм.
- •74.Постсучасналюдина: трансгуманізм і футурологія.
- •75.Порівняйте характерні риси української філософської думки з особливостями західної філософії.
- •76. Життя й філософія Сократа.
- •77.Вчення Августина Блаженного про «два гради».
- •78.Проаналізуйте вислів к.Маркса: «Золото є матеріальне буття абстрактного багатства».
- •79.Категоричний імператив і.Канта та його сучасне тлумачення.
- •80. «Воля до влади» як основний принцип філософії ф.Ніцше.
- •81.Софійний та епістемний способи філософствування
- •82.Вчення і.Канта про явища та «речі в собі».
- •83.Свого часу ф.Ніцше критично висловлювався щодо категоричного імперативу і.Канта. У чому, на Вашу думку,принципова розбіжність з цього питання у поглядах філософів?
- •84.Філософія життя:а.Шопенгауер,ф.Ніцше,в.Дільтей.
- •85.Філософія свідомості.Суспільна свідомість.
- •86.Сучасні концепції свідомості.
- •87.Герменевика як мистецтво дискурс тлумачення.
- •89.Історична і культурна антропологія к.Леві-Строса
- •92.Проблема автора у філософії хх-ххІст. «Смерть автора»м.Фуко.
60.Критика Арістотелем філософії Платона
У своїй “Метафізиці” Арістотель піддав критиці положення учення свого вчителя про незалежність понять від речей по буттю. Арістотель там же вказує і на джерело цієї помилкової думки. Но кроме указания
исторического источника учения об идеях, Аристотель развивает критику учения
Платона об идеях и выдвигает в качестве альтернативы этому учению собственное
учение об отношении чувственных вещей к понятиям.
Возражения Аристотеля против учения Платона об идеях могут быть сведены в
основном к четырем, а именно:
1) предположение Платона об идеях как самостоятельном бытии, отделенном от
существования чувственных вещей, бесполезно как для познания этих вещей, так и для объяснения их бытия.
2) постулируемый Платоном мир идей бесполезен не только для познания, но и
для чувственного существования вещей: “...какое же значение имеют эйдосы для
чувственно воспринимаемых вещей - для вечных либо для возникающих и преходящих.
Дело в том, что они для этих вещей не причина движения или какого-либо
изменения. А с другой стороны, они ничего не дают ... для бытия (раз они ненаходятся в причастных им вещах)3) третье возражение Аристотеля по поводу платоновской теории идей основывается на рассмотрении учения Платона о логических отношениях идей, аименно (1) логических отношений между самими идеями и (2) отношений между идеями и чувственными вещами:логическое отношение идей есть отношение общих идей к идеям частным.При этом, как считает Платон, общее - сущность частного. Но положение оботношении общих идей к частным и положение о субстанциональности идей, помнению Аристотеля, друг другу противоречат: согласно гипотезе Платона, выходит,будто одна и та же идея может одновременно быть и субстанцией, и несубстанцией:субстанцией, так как, будучи по отношению к подчиненной ей частной идее болееобщей, она имеется налицо или отображается в этой частной идее как сущность;несубстанцией - по отношению к более высокой идее, которая и есть ее субстанция. На думку Арістотеля, Платон, вплутується також і в протиріччя також і в своєму вченні про відношення між областю плотських речей і областю ідей: він визнає, що речі плотського світу укладають в себе щось загальне для них. Але загальне - як загальне - не може бути простою складовою частиною окремих речей. Звідси Платон виводить, ніби загальне утворює сповна особливий світ, відокремлений від світу плотських речей і абсолютно самобутній. Отже, окремо існують і річ, і її ідея. Але світ речей -відображення світу ідей, тому між кожною окремою річчю і її ідеєю існувати щось схоже і загальне для них обох.
4) четверте заперечення Арістотеля проти теорії ідей Платона полягає у вказівці того, що ця теорія не дає і не може дати пояснення важливій властивості речей плотського світу - їх руху, виникненню, становленню і загибелі. Оскільки, по Платону, ідеї утворюють особливий, абсолютно окремий, замкнутий світ суті, то не представляється можливим вказати причини тих, що безперервно відбуваються на плотському світі зміни і руху.
Основною причиною труднощів, який випробовує платонова теорія ідей, полягає, на думку Арістотеля, в абсолютному відособленні загального від одиничного і в зіставленні їх один одному.З розгляду філософських поглядів Платона і Арістотеля видно, що вони, розходившись у визначенні того, що є дійсність, що оточує нас (у Платона речі плотський сприйманого світу розглядаються лише як видимість, як спотворене віддзеркалення істинно сущого.