85.Філософія свідомості.Суспільна свідомість.

Филосо́фия созна́ния — философская дисциплина, предметом изучения которой является природа сознания, а также соотношение сознания и физической реальности (тела).

Философия сознания имеет не только теоретическое значение.

Во-первых, от ответа на вопрос о том, что такое сознание, зависит то, какой должна быть научная психология и возможна ли она.

Во-вторых, теории сознания связаны с этическими и даже правовыми вопросами, такими как вопрос о свободе воли и ответственности человека за свои поступки.

Наконец, современные теории сознания оказывают существенное влияние на развитие концепции искусственного интеллекта.

Вопрос о соотношении сознания и тела, известный также как психофизическая проблема, нередко считается главной теоретической проблемой философии сознания.

Свідомість є усвідомленням своїх вчинків, їх наслідків, вона нерозривно пов’язана з совістю, з відповідальністю людини за свої стосунки зі світом природи і світом людей. Отже, свідомість, з одного боку, є формою об’єктного відображення, формою пізнання дійсності, як незалежних від людських прагнень та інтересів.

Результатом і метою свідомості як пізнавальної діяльності є отримання знань, об’єктивної істини. З другого боку, свідомість містить в собі прояви суб’єктивного відношення людини до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою дух. Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.

Суспільна свідомість, таким чином, не тільки відображає суспільне буття, а й творить його, здійснюючи випереджаючу, прогностичну функцію щодо суспільного буття.

Суспільна свідомість, порівняно з індивідуальною, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше, а отже, і багатше. Вона абстрагується від тих чи інших конкретних характеристик, властивостей індивідуальної свідомості, вбираючи в себе найбільш значиме, суттєве. Тим самим суспільна свідомість ніби підноситься над свідомістю індивидів. Однак зазначене не означає нівелювання свідомості індивиду. Навпаки, врахування специфіки індивідуальної свідомості, її багатогранності, неповторності всього того. що становить сутність духовності особистості, є надзвичайно важливою умовою формування та розвитку цінностей духовної культури, свідомості людини.

86.Сучасні концепції свідомості.

Концепция логического бихевиоризма (по книге Г. Райла  «О понятии сознания»); Логический бихевиоризм — теория о том, что быть в психическом состоянии означает быть в бихевиоральном состоянии, то есть либо осуществлять некоторое поведение, либо иметь диспозицию к такому поведению. Логический бихевиоризм связан с бихевиоризмом в психологии, но их следует различать: в последнем случае бихевиоризм понимается как метод для изучения человеческих существ, но не пытается решить философские проблемы относительно природы сознания и соотношения сознания и тела. Среди представителей логического бихевиоризма можно назвать таких философов как Гемпель и Райл. Данная теория стремится опровергнуть дуализм Декарта, так как он противоречит тезису единства науки, понимаемому как физикализм. ЛОГИЧЕСКИЙ БИХЕВИОРИЗМ - это теория, согласно которой ментальные состояния сводятся к поведению или могут быть описаны в терминах, описывающих поведение. Этого направления мысли придерживаются, в частности, Г. Райл, К. Гемпель, К. Халл, отчасти Л. Витгенштейн. Термин введен американским философом психологии К. Спенсом Феномен философии сознания М.К. Мамардашвили удивителен своей открытостью, незавершенностью. С его идеями можно вступать в общение, диалог, находя в них каждый раз нечто новое, совершенно неожиданно вдруг высветляющее новые пути к решению классических проблем философии.

Сознание М. рассматривал как космологическое явление, связанное с самими основаниями бытия, а онтологию сознания он считал неустранимой структурой современной парадигмы рациональности (онтология рассматривалась М. конструктивно - как предельная форма мыслимости и практикования, а не репрезентативно).

4. Концепция сознания Дж. Серля (по кн. «Открывая сознание заново»).

Неокантианская концепция человека

Неэгологическая концепция личности Ж.–П.Сартра

Концепция сознания Д. Деннета (по книге Виды психики: на пути к пониманию сознания;

Концепция сознания (воображения) Р. Коллингвуда (по книге «Теория воображения.