- •47 Суспільний характер людського буття.
- •48 Вчення про «ідоли» ф. Бекона.
- •50.На якій підставі ф.Бекон надає переваг індуктивним узагальненням даних "світлоносних" дослідів перед "плодоносними", орієнтованими на швидкий результат.
- •51. Місце німецької класичної філософії у європейській філософії, її особливості
- •53."Філософія життя" а. Шопенгауера і ф.Ніцше.
- •54. Німецька класична філософія у Харківському та Київському універ.19 ст.
- •56. Суть "прогресу людського розуму" і роль Просвітництва у цьому прогресі.
- •57. Філософія к. Маркса і сучасний марксизм.
- •60.Критика Арістотелем філософії Платона
- •61..Людина, особа, індивід, індивідуальність.
- •Погляди на державуГоббс вирізняє три типи держави:
- •64.Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне у пізнанні.
- •65.Поясніть, яким чином введенням поняття практики к.Маркс змінює попередні уявлення про пізнання.
- •67.Культура й цивілізація. Філософія культури о.Шпенглера.
- •68.Як тлумачилось пізнання у Платона, середньовічних схоластів, раціоналістів Нового часу, німецькій класичній філософії?
- •69.Метафізика Аристотеля.
- •70.Людина як об’єкт досліджень різними філософськими напрямками хх століття
- •71.Філософські репрезентації їдеї людини в історії філософії.
- •72.Природа і сутність людини.
- •73.Постсучасна особистість:індивідуалізація, фрагментація та консумеризм.
- •74.Постсучасналюдина: трансгуманізм і футурологія.
- •75.Порівняйте характерні риси української філософської думки з особливостями західної філософії.
- •76. Життя й філософія Сократа.
- •77.Вчення Августина Блаженного про «два гради».
- •78.Проаналізуйте вислів к.Маркса: «Золото є матеріальне буття абстрактного багатства».
- •79.Категоричний імператив і.Канта та його сучасне тлумачення.
- •80. «Воля до влади» як основний принцип філософії ф.Ніцше.
- •81.Софійний та епістемний способи філософствування
- •82.Вчення і.Канта про явища та «речі в собі».
- •83.Свого часу ф.Ніцше критично висловлювався щодо категоричного імперативу і.Канта. У чому, на Вашу думку,принципова розбіжність з цього питання у поглядах філософів?
- •84.Філософія життя:а.Шопенгауер,ф.Ніцше,в.Дільтей.
- •85.Філософія свідомості.Суспільна свідомість.
- •86.Сучасні концепції свідомості.
- •87.Герменевика як мистецтво дискурс тлумачення.
- •89.Історична і культурна антропологія к.Леві-Строса
- •92.Проблема автора у філософії хх-ххІст. «Смерть автора»м.Фуко.
73.Постсучасна особистість:індивідуалізація, фрагментація та консумеризм.
Індивідуалізація - процес виділення людини як відносно самостійного суб'єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специфікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.
Поняття індивідуальності акцентує увагу на тому особливому, специфічному, своєрідному, що відрізняє дану конкретну людину від інших людей. Воно може розглядатися як антитеза відносно поняття середньотипового. З уявленням про розвинуту індивідуальність пов'язується наявність різноманітних соціальних якостей, що надають людині дійсну неповторність. Розвинена індивідуальність характеризується такими рисами: багатогранні уміння, професійна необмеженість, поєднання різних здібностей, здатність у разі необхідності швидко оволодівати іншими видами діяльності.
Індивідуальності не просто притаманні різні здібності, а вона являє собою їх цілісність. Розвинена індивідуальність не просто має набір, сукупність талантів та здібностей, а виступає як їх ансамбль, причому оригінальний спосіб узгодження здібностей полягає в тому, що один з талантів височіє над іншими та зумовлює їх.
Індивідуалізація виявляється можливою завдяки пластичності, гнучкості індивідів, здатності виконувати однотипові дії з урахуванням специфіки ситуації та властивостей самого індивіда, вона являє собою момент творчості. Цінні для суспільства або соціальних груп та колективів індивідуалізовані способи, форми, методи діяльності можуть опановуватись, засвоюватись іншими, перетворюючись на еталонні, що свідчить про процес виникнення інновацій.
Процес самореалізації особистості, виявлення її призначення проходить на фоні напруженої цілеспрямованої діяльності, що є підготовчою для моменту натхнення, відкриття. Тому визначальними характеристиками особистісної структури виступають цілеспрямованість та проективність.
Індивідуалізація - це процес диференціації загальних для даної соціальної групи, класу, соціального прошарку життєвих умов і заміни їх на все більш специфічні. Під індивідуалізацією мають на увазі розрив групових зв'язків та виділення самостійних індивідів, що мають тісні та тривалі зв'язки з іншими.
Сучасне суспільство – індивідуалізоване суспільство..
Людина не може бути ідеальною. Вона робить акцент на індивідуальному та унікальному.
Знайти визнання – одна з фундаментальних потреб людини. Завдяки цьому світ роколовся на безліч індивідуальних світів.
Комунікативістика стала визначальною. Фрагменотованою стала сама особистість. Постмодерн довів відчуження до кінця.
Сучасну людину називають zapping(людина – перемикач каналів).
Хронологічний провінціалізм – одна з фундаментальних ознак сучасності.
Сучасна особистість уникає фіксації.
