28. Поняття і особливості правового статусу біженців.

Однією з глобальних світових проблем, безпосередньо пов’язаною з міжнародною міграцією, є біженство. В результаті військових та міжетнічних конфліктів, політичних репресій, стихійних лих та інших факторів кількість біженців постійно зростає.

Представники сучасної науки міжнародного права наполягають на чіткому окресленні поняття міжнародно-правового статусу тих осіб, кого визнають біженцями. Розрізняють міжнародно-правовий статус біженця як систему визнаних і закріплених нормами міжнародного права та практикою держав прав і обов’язків осіб, котрі розглядаються як біженці, а також правовий режим біженця, як конкретну форму реалізації вже визначеного міжнародного статусу біженця на території держави, яка його приймає. Для будь-якої країни біженці, насамперед, є іноземцями та особами без громадянства, які з певних причин не користуються захистом держави свого громадянства або держави свого постійного проживання і тому вимушені шукати такого захисту в інших країнах.

Згідно до статті 6 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства": «Визнання іноземця або особи без громадянства біженцем, особою, яка потребує додаткового захисту, та надання тимчасового захисту»: іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства": «Надання притулку»: іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

В Україні провідними щодо іноземців є національний режим та режим найбільшого сприяння, які поєднуються з режимом взаємності.

Національний правовий режим викладено у ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Зміст національного режиму полягає в правовому зрівнянні іноземців з громадянами держави перебування в тій чи інший сфері. Звичайно, про повне зрівняння в правах іноземців з місцевим населенням не йдеться, оскільки розбіжності в громадянській належності і, відповідно, різний обсяг та рівень правового зв’язку з державою зумовлюють неоднакове наповнення прав і свобод цих категорій населення.

Національний режим встановлено як загальний принцип українського законодавства. Зокрема, у ст. 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України

28. Особливості правового статусу зарубіжних українців.

Нині, за даними офіційних переписів населення та підрахунками міграційних служб, налічується від 16 до 20 мільйонів іноземних громадян українського походження, які постійно проживають за межами України. Це живий організм, який зазнає впливу та змін, зумовлених економічними, політичними й культурними чинниками. Для нього властиві внутрішні суперечності різних еміграційних хвиль, трансформаційні та асиміляційні процеси, на які зобов’язана реагувати держава.

Верховна Рада України, реалізуючи положення статті 12 Конституції України про те, що Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави, прийняла Закон України "Про закордонних українців ". Цей Закон встановлює, що закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства і має українське етнічне походження або походження з України. Українське етнічне походження - це належність особи або її предків до української нації і визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження.

Рішення про надання, відмову або припинення статусу закордонного українця приймає Національна комісія з питань закордонних українців, яка створюється при Кабінеті Міністрів України. До складу цієї Комісії входять представники Центральних органів виконавчої влади, народні депутати України (за згодою), представники адміністрації Президента України, а також громадських організацій, які опікуються питаннями закордонних українців, з правом дорадчого голосу.

Особи, які бажають отримати статус закордонного українця, подають відповідні заяви до закордонних дипломатичних установ України або безпосередньо до Міністерства закордонних справ України. У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця Національна комісія видає особі посвідчення встановленого зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

До умов надання особі статусу закордонного українця належать:

- українська самоідентифікація;

- українське етнічне походження або походження з України;

- письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця;

- досягнення особою 16-річного віку;

- відсутність громадянства України.

Українське етнічне походження або походження з України заявник підтверджує відповідними документами або свідченнями громадян України, закордонних українців чи громадських організацій закордонних українців.

Особа, яка отримала статус закордонного українця, одержує відповідне посвідчення про такий статус (воно є документом, але не замінює паспорт).

Президент Віктор Янукович розширив права зарубіжним українцям. Тепер українське громадянство надаватиметься без вимоги безперервного мешкання в Україні протягом 5 років.

Глава держави підписав внесені парламентом зміни до закону "Про закордонних українців».

Крім того, згідно з документом, особа, яка отримала статус зарубіжного українця, має право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або здійснювати іншу трудову діяльність на підставі та в порядку, встановленому для громадян України.

Зарубіжним українцям також щорік передбачаються державні стипендії для здобування вищої освіти у межах встановлених квот.

Верховна Рада ухвалила цей закон, ініційований Кабінетом міністрів, 9 лютого 2012 р.