40.Психологічна оцінка доцільності варіювання учбової інформації і завдань у навчанні студентів

Основою навчально-пізнавальної діяльності є психологічні процеси особистості. Тому в ході навчання їх необхідно дотримуватися з урахуванням при цьому специфіки навчання.

Будь-яка нова форма навчання, вимагає створення психологічної бази, без якої не можна говорити про якість навчального процесу. Виділяється низка психологічних принципів, які впливають на якість навчання. Треба звернути особливу увагу на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей та завдань навчання. Студенти мають розуміти призначення запропонованих курсів. Слід зазначити, що ефективність навчальної діяльності студентів значною мірою залежить від змісту матеріалу, який визначає структуру і рівень їх пізнавальних інтересів - загальних чи спеціальних.

Розробка навчально-методичних матеріалів для навчання потребує врахування психологічних закономірностей сприймання, пам'яті, мислення, уваги, а також вікових особливостей студентів. Це пояснюється тим, що пізнавальні процеси студентів безпосередньо впливають на засвоєння навчального матеріалу. Існує низка незалежних від особистісних характеристик особливостей, які слід враховувати при розробці навчально-методичних матеріалів, зокрема такі:

органи чуття людини обмежені у своїй можливості реагувати на інформаційні сигнали, відтак сприймають лише дозовану кількість повідомлень із навколишнього середовища; і якщо повідомлень багато, то мозок зазнає інформаційного перенасичення (перенавантаження);

людина сприймає світ залежно від того, що вона очікує сприйняти, через те її свідомість більшою мірою реагує на нове і несподіване;

"ефект технічного перенасичення" полягає в тому, що людина не спроможна без варіювання виконувати одноманітні завдання протягом навіть нетривалого часу, тому іноді непомітно для себе вона змінює задачу, яку розв'язує.

Урахування окреслених вище особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації і засвоєння навчального матеріалу тими, хто навчається у вищіх навчальних закладах

Зворотний зв'язок між студентом і викладачем у навчанні є абсолютним її атрибутом. Цей зв'язок повинен забезпечувати студенту психологічний комфорт у процесі навчання. Суть механізму зворотного зв'язку полягає в тому, що в міжособистому спілкуванні процес обміну інформацією ніби подвоюється і, окрім змістового навантаження, несе в собі від реципієнта до комунікатора відомості про те, як реципієнт сприймає і оцінює поведінку комунікатора. Адекватність сприйняття інформації залежить від багатьох причин, найважливішою з яких є наявність або відсутність у процесі діалогу комунікативних бар'єрів. Комунікативний бар'єр - це психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами зі спілкування. Якщо такий бар'єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст.

Існують різні психологічні бар'єри спілкування:

семантичний бар'єр пов'язаний із вживанням різних значень того самого поняття учасниками процесу спілкування;

стилістичний бар'єр виникає при невідповідності стилів мовлення комунікатора і реципієнта;

логічний бар'єр з'являється тоді, коли логіка міркування, запропонована комунікатором, дуже складна.

Комунікативний бар'єр може перерости і в бар'єр відносин. Це суто психологічний феномен, який виникає в процесі спілкування комунікатора і реципієнта, коли почуття недовіри та ворожості до комунікатора поширюється і на пропоновану ним інформацію.

Важливо враховувати те, що будь-яка інформація, яка надходить до реципієнта, справляє певний вплив на його поведінку, мислення, настановлення. І в окремих випадках комунікативний бар'єр виступає психологічним захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі освіти мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто навчається.

Психологи акцентують увагу на здатності студента самостійно працювати з інформацією. Відомо, що самостійна робота є основним елементом навчальної діяльності.

Виділяють такі рівні готовності студента до самостійної роботи:

високий, коли переважає пізнавальний, професійний мотив;

проміжний, коли є різні мотиви, актуалізовані різними проблемами;

низький, коли переважає зовнішній мотив: необхідність здати залік або іспит.

Провідними мотивами самостійної діяльності можуть виступати навчально-пізнавальні та професійні мотиви. Конкретними стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні за змістом мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності.

Здійсненню самостійної діяльності можуть заважати такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи, недостатня вольова саморегуляція, вплив групових настановлень тощо.

У вищій школі навчання - це системний комплекс психолого-педагогічних процедур, послідовність операцій і дій, що складають у сукупності цілісну дидактичну систему, реалізація якої в педагогічній практиці призводить до досягнення конкретних цілей навчання і виховання. Головні компоненти навчання: викладач -- змістовна навчальна інформація - студенти. Невід'ємним компонентом будь-який технології є також інформаційно-предметний комплекс, під яким розуміють засоби, що містять в собі наукову інформацію. Ці засоби визначаються метою навчання і сприятливої передачі її студенту.

Можна сформулювати наступні критерії ефективності навчальної роботи студентів, як суб'єкту навчання.

Оволодіння метазнаннями.

Вміння самостійно розробляти засоби навчальної роботи.

Вміння будувати цілісний образ об'єкту, який вивчається.

Особистісно-смислове відношення до вивчаємого матеріалу.

1. Оволодіння метазнаннями, тобто знаннями про знання, наприклад, прийомами і засобами засвоєння навчального матеріалу, переробки інформації, що подасться різних формах репрезентаціїсприяє не тільки засвоенню навчального матеріалу, але і оволодінню засобами самоконтролю та самокорекції. Показниками відповідними до цього критерія, можуть виступати наступні вміння [3]

аналізувати зміст і структуру текстів різноманітного вигляду, перетворювати для різних задач певний текст, контролювати породження власного тексту;

орієнтуватися в структурі навчального завдання, взаємозв'язках його компонентів: інструкцій, зразків матеріалу, необхідних результатів;

порівнювати різноманітні форми репрезентації навчального матеріалу, вибирати оптимальну форму власної відповіді або роз'язання завдань, використовуючи при цьому різноманітні форми взаємозв'язків;

співставляти власні оригінальні завдання;

корегувати отриманий результат і варіювати засоби рішення завдання;

вміти аргументувати свою відповідь та інтерпретувати отриманий результат.

Перераховані показники дозволяють контролювати:

освідомленість студентів про прийоми і засоби, які забезпечують пізнавальну діяльність;

рівень оволодіння цими прийомами і засобами на конкретному предметному матеріалі, і засвоєння даного матеріалу.

Однак слід пам'ятати, що студент швидше і якісніше запом'ятовує і засвоює інформацію у чотирьох випадках:

коли він втягнутий викладачем в відповідну гру; в тому числі, і коли він сам виступає в ролі викладача;

коли він примушений самостійно набувати досвіду;

коли самостійно моделює засоби навчальної роботи;

коли він спілкується з т'ютором.

2. Вміння самостійно розробляти засоби навчальної роботи. Це прийоми роботи з матеріалом, які засвоєні в процесі навчання та результати накопичення студентами власного досвіду.

Розроблені наступні показники оцінювання засобів навчальної роботи :

домінуюча орієнтація студента на окремі признаки або на системи признаків того або іншого предмету (мовної реальності, історичного процесу, фізичного світу), а також міжпредметні зв'язки;

адекватність задачі і гнучкість, динамічність операційного апарату при активній діяльності студента над модулем, що вивчається;

мотиваційна орієнтація до відкриття нових систем дій та операцій в процесі навчання і цілість позитивної мотиваії до них;

можливість управління діями і оптимізація цих дій;

контрольне і оціночне відношення студента до процесу своєї діяльності над модулем; прогнозування студентами результатів своєї роботи;

потреба і уміння навчаємих контролювати відповідність використованих їм засобів при рішенні задачі, виборі необхідних правил, формул, прийомів.

Перераховані показники дозволяють контролювати особливості навчальної роботи, що, як правило, переховані від безпосереднього спостереження. Матеріал для самостійної роботи входять завдання, які допомагають студенту структурувати, класифікувати та узагальнювати навчальний матеріал. Такий підбір матеріалу повинен сприяти формуванню розумової діяльності, розвитку логічного і критичного мислення.

3. Уміння студентів моделювати цілісний образ вивчаємого інформаційного модуля в дистанційному навчанні, висловлювати (передавати) його зміст іншим в різноманітних знакових формах. Оцінюються такими показниками:

подання матеріалу, як системи, і виділення її значущих признаків;

наявність взаємозв'язку значущих признаків вивчаємого модуля, які забезпечують створення цілісного образу;

вироблення суб'єктивного відношення до змісту модуля і визначення засобів інформаційного значення модуля;

оволодіння різноманітними засобами, що забезпечують передачу інформації при самостійному виконанні завдання, або в ситуації груповий роботи.

Даний критерій дозволяє контролювати зміст і якість освітніх компонентів при вивченні матеріалу та різних знакових засобів, необхідних для пізнавальної діяльності при навчанні.

Одним з основних питань освіти було і залишається питання формування пізнавальної активності навчаємих. Проблема розвитку пізнавальної активності студентів вимагає пошуку нового в теорії і практиці, нових підходів до подальшого вдосконалення змісту, форм, засобів та методів навчання, направлених на реалізацію принципу активності вчення. Ця проблема має визначальне значення в сучасних умовах, тому що від якості вчення залежить не тільки результат навчання, але і формування відношення студентів до власної діяльності.

4. Показниками, що дозволять аналізувати і оцінювати особистісно - смислове відношення студента до навчального матеріалу і процесу власної пізнавальної діяльності є :

оцінка соціальної значущості предмету, який вивчається;

оцінка ролі вивчаємої дисципліни в його планах на майбутнє;

достатність матеріалу при його поданні, емоційний комфорт/дискомфорт, який переживається при наданні йому важкого завдання або при виникненні сумнівів;

наявність/відсутність вираження помилкової думки при виникненні сумнівів;

потреба в подоланні звичних шаблонів репродуктивного відтворення матеріалу;

потреба в використанні та позитивному перетворенні власного досвіду пізнавальної, а також творчої діяльності.

Актуальною проблемою розвитку інформаційно-педагогічних технологій є створення умов для організації творчої діяльності студентів. На сьогодняшній день в освіті здебільшого мають місце навчальні завдання, що ведуть студентів до пошуку готових рішень і відповідей. Разом з цим, комп'ютерні технології відкривають можливості для реалізації творчого освітнього потенціалу студентів, розвитку уміння знаходити засоби розв'язання проблем, що виникають в процесі роботи в мережі Інтернет.

Зазначені вище критерії та відповідні показники можуть бути діагностовані і іншими педагогічними засобами виміру результативності навчання. Наприклад, у навчанні тестування може виявляти [1]:

кількість помилок в контрольних завданнях студентів при невірному сприйманні цілісного інформаційного образу;

недолік самоконтролю і самокорекції;

успішності роз'язання студентом творчих завдань, які розроблені на основі знань причино - слідчих зв'язків різноманітних признаків та процесів, що характерні для даного об'єкту, а також його просторово-тимчасових відношень;

вміння відфільтровування завдань із надмірною інформацією про об'єкт у ході аналізу умов задачі;

спроможність самостійно шукати помилки.

Для роботи з цими критеріями та перевірки їхньої надійності і взаємозв'язків окремих показників ефективності навчання необхідно створення особливого інструментарія - системи методик, навчальних завдань, питань-підказок, що виконують контрольно-діагностичні функції.

Потреба в досягненнях стимулює активність студента не тільки в процесі навчання, але і в професійній діяльності. Контрольно-діагностичне завдання, у відзнаку від звичайного контрольного, направлене не стільки на перевірку засвоєння навчального матеріалу, скільки на виявлення внутрішніх чинників успіху (невдач його виконання, рівня та динаміки розвитку студентів). Результати виконання таких завдань дозволяють визначити і намітити характер і міру необхідної психолого-педагогічної допомоги студентам. Іншими словами, вони дозволяють управляти навчальною діяльністю і здійснювати корекційні або корекційно-діагностичні вигляди роботи в групових і індивідуальних умовах навчання.

В навчанні можна перерахувати основні психолого-педагогічні вимоги до контрольно-діагностичних завдань [2]:

завдання повинно фіксувати не тільки результат, але і варіанти рішення завдання студентів;

за структурою, змістом та формою інформація не повинна відтворювати попередній модуль, а також дублювати завдання, щоб навчання не зводилося до використання вже вивчених прийомів роботи;

слід просто робити посилання на вже вивчений матеріал;

серії завдань на один і той же модуль повинні бути орієнтовані на індивідуальні особливості роботи, використання при цьому оптимальних для кожного студента засобів навчання. З цією метою потрібно варіювати різноманітні структурні компоненти завдань: інструкції, питання. Це дозволяє виявити і подолати стереотипи навчального досвіду студента, звички до певних типів задач. Побудова системи форм творчої діяльності з опорою на індивідуальні особливості, їхні цільові настанови дозволяють оптимально вирішувати задачу їхньої позитивної саморегуляції в сучасному світі;

індивідуальні особливості роботи студентів повинні бути враховані з використанням додаткових структурних компонентів (інструкцій, питань-підказок), характерних для будь-якого етапу роботи над завданням, починаючи з аналізу його умов і закінчуючи контролем отриманих результатів.

Формою розвинення самостійної діяльності є застосування комплексів-задач побудованих на використанні модуля в умовах, що постійно змінюються.

Навчальне завдання визначає зміст і засоби діяльності студентів. Принцип потенційної надмірності навчальної інформації вимагає від завдання, щоб воно в максимально можливій мірі стимулювало рефлексивну діяльність студентів, всіляко сприяло активізації когнитивних процесів. У відповідності з суттю даного принципу навчальне завдання повинно ставити його перед необхідністю самостійного завершення роботи з формування певної системи знань, сприяя більш активно і свідомо переосмислювати ті розумові схеми та правила, в згоді з якими він діє.

В результаті у студента формується суб'єктивна система знань, яка дозволяє виявляти розумові дії, які необхідні для рішення завдань.

Таким чином, на заключенні можна з певністю сказати, що доцільність варіювання учбової інформації і завдань у навчанні студентів

у високій динамічності, зв'язаної з гнучкістю вибору студентом навчальних курсів;

більшим обсягом самостійної діяльності;

використання всіляких форм навчально-методичного забезпечення;

наближенням споживачів освітніх послуг до середовища навчання;

більш усвідомлений рівень мотивації споживачів освітніх послуг;

створення комфортних умов для поглибленого вивчення конкретних проблем, забезпечення альтернативних засобів отримання інформації;

наявність інтерактивної комунікації.

Ці відзнаки дадуть можливість різко підвищити ефективність освітніх процесів.