Використання нетрадиційних форм організації навчання (конференій, семінарів, дискусій, рольових ігор тощо)

Метою конференції є навчити учнів самостійно вивчати програмований матеріал за допомогою доступних літературних джерел.

Підготовка вчителя до конференції передбачає:

• скласти план конференції;

• провести ряд консультацій з доповдачами;

• підібрати ТЗН, наочність;

• продумати хід конференції (вступне слово ведучого, як зв’язати окремі виступи дітей в єдине ціле, заключне слово, підведення підсумків).

Вимоги до доповідей:

• логічна спрямованість;

• глибоке висвітлення питання;

• зв’язок з життям;

• насиченість прикладами;

• практичне значення.

Добре, якщо на конференції чергуються доповіді з фрагментами кінострічок, діафільмів тощо.

Дискусія має багато спільного з уроками-семінарами та конференціями. Її сутність полягає в зіткненні протилежних точок зору, які учні аргументують.

Зростання практичної спрямованості навчання географії

Забезпечення практичної спрямованості навчання географії досягається шляхом поєднання продуктивної та репродуктивної навчальної діяльності учнів. В першу чергу це стосується системи практичних робіт. Крім того, учні повинні усвідомлювати практичне значення теоретичного матеріалу, що вивчається в курсах економічної та соціальної географії.

Урізноманітнення форм контролю

Розв’язання проблеми підвищення якості освіти на сучасному етапі передбачає значне поліпшення контролю навчальної роботи учнів як важливого засобу управління процесом навчання.

Необхідність контролю витікає з того, що оцінка досягнень учнів на певному етапі дозволяє сформувати наступну мету. Тоді процес навчання буде здійснюватись за схемою: мета навчання → процес → результат → наступна мета.

Контроль – це нагляд, спостереження і перевірка успішності учнів.

Педагогічний контроль – це система перевірки результатів навчання, розвитку і виховання учнів.

Перевірка –одна з форм контролю.

Оцінка – документальна фіксація результатів контролю.

Функції контролю:

• освітня (сприяння поглибленню, розширенню, удосконаленню знань);

• діагностично-коригуюча (виявлення ЗУН, недоліків і їх усунення);

• контролююча (визначення рівня ЗУН, їх підготовденості до засвоєння матеріалу);

• виховна (покращення дисципліни, розвиток волі, сили характеру тощо);

• розвивальна (розвиток пам’яті, уваги, мислення тощо);

• стимулюючо-мотиваційна;

• управлінська;

• прогностично-методична.

Принципи перевірки навчальної роботи та оцінки ЗУН учнів:

• індивідуального характеру перевірки й оцінки ЗУН;

• систематичності і системності перевірки й оцінки ЗУН;

• тематичності;

• диференційованої оцінки (на основі різнорівневого підходу);

• об’єктивності;

• гласності (аргументація).

Принципи визначають форми і методи контролю, критерії та норми оцінювання.

Педагогічний контроль залежно від часу проведення буває:

1. Попередній ( з метою визначення ступеню готовності учнів до навчання, наприклад, на початку навчального року, перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення).

2. Поточний контроль забезпечує зв’язку між вчителем і учнем. Форми поточного контролю: усна співбесіда, учне опитування (інд. чи фронт.), рецензування відповідей однокласників за планом, складання учнями плану відповідей однокласників, організація взаємоперевірки, письмове фронтальне опитування, географічні диктанти (понятійні чи за картою), тести тощо.

3. Тематичний (семінари, заліки, контрольні, тестові роботи тощо);

4. Рубіжний

5. Підсумковий

6. Заключний.

Для старшокласників оцінка - не лише свідчення про рівень його здібностей, знань, але й умова формування власної самооцінки, чинник впливу на вірогідність досягнення цілей щодо подальшого навчання.

Форми педагогічного контролю:

• іспити

• заліки

• усне опитування

• письмові контрольні роботи

• тести

• реферати

• семінари

• практичні роботи тощо.

Тести – це підготовлений за певними вимогами комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування, з метою визначення якісних показників.

Види тестів:

1. за цілями:

   • елементи навчання

   • контролюючі

2. за характером необхідних дій:

• просте відтворення знань;

• аналіз ознак поняття;

• виконання певних дій - обчислення, зіставлення тощо.

3. за характером відповіді (відкриті, закриті);

4. за місцем у навчальному процесі – початкового рівня підготиовки, поточного чи підсумкового контролю;

5. за рівнем засвоєння:

• І рівень – на впізнання, розрізнення;

• ІІ рівень – на відтворення інформації;

• ІІІ рівень – на вирішення типових завдань;

• ІV рівень – на творче застосування знань.

6. за видом – словесні, числові, знакові, зорово-просторові (таблиці, схеми тощо);

7. за схемою відповіді ( „так”, „ні”, на закінчення думки, за вибором правильної відповіді, на пояснення тощо);

8. за характером контролю – індивідуальні чи масові (фронтальні) тощо;

Тест складається з двох частин:

• інформаційна ( інструкція для виконання);

• операційна (завдання).

Етапи розробки тестів:

1. структурування матеріалу

2. встановлення логічних зв’язків між елементами, складання логіко-структурних схем тем, розділів і предмета в цілому;

3. підготовка тестових завдань;

4. вибір оптимальної форми тестових завдань;

5. перевірка тестів.

Переваги тестового контролю:

• перевірка якості знань значної кількості учнів за обмежений час;

• контроль за рівнями знань;

• можливість самоконтрою;

• об’єктивність оцінювання;

• зворотній зв’язок між учнем і вчителем (у разі прогностуючого контролю).

Недоліки тестів:

• ймовірність випадкового вибору правильної відповіді (шлях вирішення – більша кількість варіантів відповідей, оптимальна кількість – 4-5. вирогідність угадування при 3 варіантах – 17 %, 4 – 8 %, 5 варіантів – 5%; 6 – 3,4 %);

• не дають змогу перевірити розумовий розвиток учнів;

• стандартизація мислення без урахавання індивідуальних рис учня;

• багато часу на підготовку;

• необхідість високої кваліфікації авторів тестів;

• неможливість перевірки практичних умінь учнів тощо.

Психолого-педагогічні вимоги до впровадження тестів:

1. поступове впровадження та ускладнення завдань;

2. комплексний характер завдань;

3. повинен гарантувати об’єктивність оцінювання;

4. організаційна чіткість проведення (оргмомент, інструкція, регламентація часу тощо);

5. обов’язковий аналіз результатів.

Завдання для тестів бувають:

1. відкритогог типу (не має однозначної відповіді і допускає довільну форму відповіді).

2. закритого типу за формою відповідей поділяються на кілька видів:

   • множинний вибір (багато варіантів, вірний – один або декілька);

   • альтернативний тип завдань (два варіанти відповідей „так – ні”, „правильно- неправильно” тощо).

   • Завдання на закреслення зайвого

   • Завдання на відповідність (знайти пару тощо)

   • Завдання з конструйованою відповіддю – скласти твердження тощо

   • Завдання на завершення послідовності – продовження ряду тощо

   • Аналогія – може бути завдання відкритого чи закритого типу.

Розвиток навичок спілкування в процесі використання різноманітних форм організації навчальної пізнавальної діяльності школярів

Навчальна діяльність учнів можна організувати в різних формах. Основні з них – індивідуальна, фронтальна та групова.

Індивідуальна форма організації навчання – це одноосібне виконання учнем навчальних завдань. Розрізняють три види індивідуальної роботи учнів:

• самостійна діяльність учня за завданням вчителя;

• самостійна діяльність учня, кои він сам обирає способи виконання завдань;

• самостійна діяльність учня під час фронтальної і колективної діяльності.

При фронтальній роботі вчитель працює односчасно з усім класом, а учні між собою не взаємодіють.

Найбільше можливостей для розвитку в учнів вміння спілкуватися має колективна діяльність. Колективна діяльність має такі види:

• парна робота;

• спільно-розпдільча робота;

• групова робота.

(Детальніше групова форма роботи була розглянута в лекціях з МВГ).