33. Сутність та методи управління оборотними кошами
В умовах невизначеності та ризику функціонуваня суб’єктів підприємницької діяльності важливим є забезпечення підприємства оборотними коштами. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у елементи оборотних активів для здійснення розширеного відтворення. Відсутність чи надлишок коштів призводить до розбалансування руху матеріальних і фінансових ресурсів, недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень на підприємствах.
Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право самостійно планувати і здійснювати свою діяльність, тобто можуть самостійно вибирати методи управління своїм оборотним капіталом та здійснювати контроль за його раціональним розміщенням і використанням.
У практиці зарубіжних та вітчизняних підприємств застосовують такі методи управління оборотним капіталом:
− метод коефіцієнтів;
− нормування;
− метод АВС;
− оптимізація [1].
Коефіцієнтний метод дає змогу розрахувати показники, які характеризують стан оборотного капіталу (частка запасів, грошових коштів чи дебіторської заборгованості у загальній сумі оборотного капіталу, частка сумнівної дебіторської заборгованості), стан джерел формування оборотного капіталу(наявність власного капіталу, наявність зовнішніх джерел фінансування оборотного капіталу) та ефективність його використання.
34. Оцінка ефективності використання оборотних коштів та шляхи її підвищення.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Коефіцієнт оборотності (Ко) визначається за формулою:
,
де Qрп – обсяг реалізованої продукції за період, грн.; Кок – середня сума оборотних фондів за той же період.
Показник, що є оберненим по відношенню до кількості оборотів, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку до середніх за період залишків оборотних коштів.
Тривалість одного обороту (Д):
,
де Т – кількість днів у періоді (квартал 90, рік – 360 днів).
Сума коштів, вивільнених в результаті прискорення оборотності (∆Sкошт):
,
де
- обсяг реалізації у звітному році, грн.;
Дбаз,
Дзв
– середня тривалість одного обороту
відповідно у базовому і звітному році,
днів.
35. Ликвидность предприятия
Предприятие считается ликвидным, если она может погасить свою краткосрочную кредиторскую задолженность за счет реализации оборотных (текущих) активов.
Предприятие может быть ликвидным в большей или меньшей степени, так как оборотные активы включают разнородные их виды, где имеются легкореализуемые и труднореализуемые активы.
По степени ликвидности оборотные активы можно условно разделить на несколько групп.
Группировка статей актива и пассива для анализа ликвидности баланса
В экономическом анализe применяется система финансовых коэффициентов, выражающих ликвидность предприятия:
Коэффициент абсолютной ликвидности (коэффициент срочности)
Он исчисляется как отношение денежных средств и быстрореализуемых краткосрочных ценных бумаг к краткосрочной кредиторской задолженности. Этот показатель дает представление о том, какая часть этой задолженности может быть погашена на дату составления баланса. Допустимыми считаются значения этого коэффициента в пределах 0,2 — 0,3.
Уточненный (промежуточный) коэффициент ликвидности
Он исчисляется как отношение денежных средств, быстрореализуемых краткосрочных ценных бумаг и дебиторской задолженности к краткосрочной кредиторской задолженности. Этот показатель отражает ту часть краткосрочных обязательств, которая может быть погашена не только за счет имеющихся денежных средств и ценных бумаг, но также и за счет ожидаемых поступлений за отгруженную продукцию, выполненные работы или оказанные услуги (т.е. за счет дебиторской задолженности). Рекомендуемым значением данного показателя является значение — 1:1. Следует иметь в виду, что обоснованность выводов по данному коэффициенту в значительной степени зависит от "качества" дебиторской задолженности, то есть от сроков ее возникновения и от финансового состояния дебиторов. Большой удельный вес сомнительной дебиторской задолженности ухудшает финансовое состояние организации.