4.Економічні категорії,закони і принципи

Категорія - це нижчий ступінь пізнан­ня економічних явищ. Вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, є економічний закон.

Поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови економічного життя суспільства, називають економічними категоріями (наприклад, "товар", "вартість", "прибуток", "націо­нальний доход" тощо). Економічні категорії відбивають сутність економічних явищ і процесів. Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони Для економічних законів характерний більш високий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибокі приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які виражаються у низці катего­рій. Інакше кажучи, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економічними явищами та процесами, що вира­жається за допомогою економічних законів, набуває відобра­ження у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кож­ний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.

Економічні закони виявляють об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними, розкривають сутність зв'язків (на­приклад, закони вартості, середнього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими національного доходу). Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим. Економічні закони, як і закони природознавства, мають об'єктивний характер, тобто вони виражають реальний зв'язок економічних явищ і процесів, які відбуваються незалежно від волі й свідомості людей.

До системи економічних законів належать чотири їх типи. Перший тип — загальні економічні закони, тобто закони, влас­тиві всім суспільним способам виробництва (закон відповід­ності виробничих відносин рівню й характеру розвитку про­дуктивних сил, закон зростання продуктивності прані, закон економії робочого часу тощо). Загальні економічні закони ві­дображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, влас­тиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами в процесі праці, однаковими для всіх суспільних форм.

Другий тип економічних законів — це закони, що діють у декількох суспіїьно-економічних формаціях: закон вартості, за­кон попиту і пропозиції тощо. Такі закони відображають внут­рішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві декільком технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деяки­ми однаковими елементами різних суспільних форм в одно­типних суспільно-економічних формаціях. Це особливі еконо­мічні закони.

До третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного спо­собу виробництва. Найважливіший серед них — основний еко­номічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відноси­нами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Четвертий тип економічних законів — це закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвит­ку капіталізму).

Економічні принципи - теоретичні узагальнення, що містять допущення, усереднення, які відображають певні тенденції розвитку економічної системи.

Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну від них обєктивно у природі не існують. Вони спеціально створюються у процесі систематизації економічних знань і виступають у вигляді певних постулатів, які можна розглядати як форму реалізації, використання економічних законів. Принципи мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.