Теоретична частина

При проектуванні в’язальних машин важливо знати зв’язок між класом машини та лінійною густиною пряжі.

Для круглов’язальних однофонтурних машин від 16 до 34 класів при переробці бавовняної пряжі рекомендоване значення лінійної густини пропонується визначати за такою залежністю:

.

Вихідними даними для побудови траєкторій руху голок та платин є заздалегідь підраховані величини переміщень голок z₁, h_max та z_max, встановлені величини кутів підйому та кулірування та переміщень платин від та до центру відповідно y₁ та y₂.

Таким чином, необхідно встановити величини цих переміщень.

Підрахунки переміщень необхідно здійснювати відносно вихідного положення. Для однофонтурних круглов’язальних машин вихідним положення прийнято вважати положення, в яке приходять петлетвірні органи після завершення операції відтягування (верхній край голки розташовується на рівні відбійної площини). У вихідному положенні горловина платина розміщується на рівні спинки голки.

Рисунок 5.3. Схема розміщення язичкової голки, платини та нитковода при початковому положенні та замиканні на однофонтурній круглов’язальній машині:

1 – язичкова голка; 2 – нитковід; 3 – платина

У подальшому при підйомі голки від вихідного положення до завершення замикання її язичок буде триматися у відкритому положенні стінкою нитковода. Тому нитковід підводиться якомога ближче до голки.

Переміщення голки від вихідного положення до рівня повного замикання:

.

Відповідно повний хід голки:

.

Якщо знехтувати розмірами робочих органів у першому наближенні максимальну глибину кулірування можна визначити за такою формулою:

.

При цьому:

,

де l_max – максимальна довжина петлі;

,

де А – петельний крок,

В – висота петельного ряду,

d_н – діаметр нитки,

; ,

де С = 0,865 – коефіцієнт співвідношення густин для кулірної гладі,

,

де  = 1,25 – коефіцієнт для визначення діаметра нитки з бавовняної пряжі.

Одержаний діаметр нитки необхідно перевірити на можливість переробки на машині заданого класу. Для цього визначається величина ниткового проміжку _н. У нитковому проміжку повинно розміститися як мінімум два діаметра нитки:

,

де d – товщина крючка голки в місці кулірування;

p – товщина платини в місці кулірування;

t – голковий крок.

Рисунок 5.4. Схема розміщення петель на язичкових голках при замиканні

Кути підйому _п та кулірування _к визначаються наступним чином. Кут підйому рекомендується вибирати таким, щоб при підйомі голок на замикання на розширених частинах чаш язичків розміщувалося б одночасно не більше однієї петлі. Виконання цієї умови необхідне для забезпечення перетягування нитки при сході петлі з чаші відкритого язичка. Розміщення двох петель на розширених чашах язичків буде перешкоджати перетягуванню нитки.

На підставі вищевикладеного визначаємо кут підйому:

,

де  – довжина чаші язичка, мм;

 – висота верхнього закруглення чаші язичка голки; мм.

Рисунок 5.5. Розрахункова схема для визначення протяжності петлетвірної системи

Під час визначення технологічного кута кулірування _к необхідно враховувати кількість голок, що одночасно беруть участь у куліруванні. З точки зору технології (кулірування без защемлення) нитка повинна згинатися лише однією голкою і платиною. Але у такому випадку кут кулірування перевищує допустимі значення (значні навантаження на п’ятку голки при її зустрічі з кулірним клином, а також велика ймовірність заклинювання п’ятки голки в пазу замкової системи). Тому краще здійснювати розрахунок величини кута кулірування, коли нитка згинається не тільки голкою, але й платиною, лише торкаючись другої голки.

У такому випадку k = 2 і кут кулірування _к визначають за такою залежністю:

.

Знаючи z₁ та h_max, визначаємо горизонтальну протяжність ділянок траєкторії голок:

; ;

; .

Після цього визначаємо протяжність петлетвірної системи теоретичну L_т й дійсну L_д.

Теоретична протяжність петлетвірної системи L_т залежить від кутів підйому _п та кулірування _к. Більш раціонально при побудові траєкторії голок приймати кут підйому меншим від кута кулірування. У цьому випадку буде зменшена зношуваність замикального клина під час підйому голок. Так, теоретична протяжність визначається за такою залежністю:

.

З метою ще в більшій мірі зменшити зношуваність клинів, траєкторію голок на ділянці їх опускання виконують у вигляді ломаної лінії. Більший кут нахилу забезпечують у момент торкання крючка голки з ниткою, що переробляється. У цьому випадку теоретичну протяжність петлетвірної системи необхідно визначати за такою залежністю:

.

Дійсну протяжність в’язальної системи визначають з урахуванням горизонтальних площадок Г₁ та Г₂. Тому вона повинна бути збільшена в порівнянні з теоретичною на 10 %…15 %:

.

При цьому величини горизонтальних площадок приймають у таких границях:

Г₁ = Г₂ = (1,5 3,5)·t.

На основі одержаних розрахунків будується траєкторія голок.

Профілі клинів голкового замка повністю повторюють відповідні ділянки траєкторії голок. Для направлення п’яток голок клини утворюють між собою замковий канал. Ширина замкового каналу між клинами залежить від кута їх нахилу , висоти k та товщини с п’ятки голки. При проектуванні каналу замкової системи необхідно також враховувати гарантований зазор  між п’яткою голки та стінкою замкового каналу. Однак його величина повинна бути мінімальною. У цьому разі рух п’ятки голки по каналу протікає більш плавно.

.

З метою побудови траєкторії руху платин необхідно спочатку побудувати для зручності приведену траєкторію руху платин, замінивши радіальне переміщення платин переміщенням по вертикалі в площині, в якій лежить траєкторія голок.

Рисунок 5.6. Розрахункова схема для конструювання клинів замкової системи

Вихідними даними для побудови приведеної траєкторії є відомі горизонтальні розміри траєкторії голок і необхідні переміщення платин від центру циліндра у₁ та захід горловини платини за спинку голки у₂ (рух до центра циліндра).

Величина переміщення платини від центра машини у₁:

,

де ₄ – гарантований зазор; ₄ = 1÷1,5 мм.

г – висота гачка голки;

к – довжина носика платини.

Величина заходу горловини платини за спинки голок при переміщенні платини до центра машини:

або .

Слід також зауважити, що відхід платин від центра машини повинен відбуватися якомога довше, але закінчитись він повинен до моменту підходу нитки, що прокладається, а саме, одночасно із закінченням пресування, коли вісь встановлення язичка розташовуватиметься на рівні лінії відбою, оскільки наступне нанесення петлі повинно відбуватися при нерухомих платинах. Приймаючи це до уваги, знаходимо на траєкторії голки точку, що відповідає моменту розташування осі язичка на рівні відбійної площини. Знаходимо ординату, а саме розмір z₀:

.

Рисунок 5.7. Розрахункова схема

Відбійний виступ повинен плавно переходити радіусом r = 3 4 мм в лінію х-х.

;

;

;

;

;

;

.

Рисунок 5.8. Розрахункова схема для побудови траєкторій голок та платин

Ділянки x₀, x₁, x₂, x₃, та x₄ – розгортки дуг траєкторії платин. Таким чином, побудувавши приведену траєкторію платин, можемо визначити істинну траєкторію, яка лежить у горизонтальній площині відносно траєкторії голок.

Для визначення істинної траєкторії платин необхідно перш за все з’ясувати діаметр циліндра на основі раціональної ширини полотна.

Для цього спочатку необхідно встановити кількість голок на машині:

.

Тоді: .

Для побудови істинної траєкторії лінійні розміри приведеної траєкторії платин переводимо в кутові:

.