Тема 5: Військові формування України. Законодавчі повноваження, правова база, організаційна структура.
Учбові питання: 1. Військові формування та їх ознаки. 2. Збройні Сили України. 3. Внутрішні війська МВС України. 4. Державна прикордонна служба. 5. Служба безпеки України. 6. Служба зовнішньої розвідки. 7. Державна спеціальна служба транспорту. |
Військове формування – створена відповідно до законодавства України сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. (ст.1 Закону України „Про оборону України”)
Ознаки військового формування створені відповідно до законів України:
комплектуються військовослужбовцями;
беруть участь в оборонному захисті суверенітету і цілісності держави шляхом безпосереднього ведення воєнних(бойових) дій;
на особовий склад поширюється соціальний і правовий захист, умови пенсійного забезпечення, встановлені законом для військовослужбовців (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1998 № 10-рп)
За тими чи іншими ознаками до військових формувань держави можна віднести:
Збройні сили України.
Внутрішні війська МВС України.
Державну Прикордонну службу України.
Службу безпеки України.
Службу зовнішньої розвідки України.
Державну спеціальну службу транспорту України.
Управління державної охорони України.
Військові сили у складі Національного космічного агентства України
Питання належності до військових формувань держави є дискусійним у сучасній науці.
Збройні Сили України.
Правова
база: ЗУ
„Про оборону” ЗУ
„Про Збройні Сили України”
„Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України”
(частина 2 статті 17 Конституції України)
Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. (ст.1 Закону України „Про Збройні Сили України”)
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.
Розподіл Збройних Сил України за функціональним призначенням на кінець 2011 року
Збройні Сили України
Об’єднані сили
швидкого реагування
Основні сили оборони
Сили негайного
реагування
Сили швидкого
реагування
Сили нарощування
Сили стабілізації
Сили негайного
реагування
З’єднання та
військові частини, які не входять до
функціональних структур
Збройні Сили України мають таку структуру:
Генеральний штаб ЗС України – основний орган військового управління
Командування сил підтримки
Види ЗС України: Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили
Об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів ЗС України.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами у мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України. Головнокомандувачем за посадою є Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а у разі, коли Міністром оборони України призначається цивільна особа – начальник Генерального штабу ЗСУ.
Особовий склад ЗСУ складається з військовослужбовців і працівників ЗСУ (цивільних осіб), які є громадянами України.
Загальна чисельність Збройних Сил України затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України (на кінець 2008 року – 200 тис. осіб) Планується на кінець 2010 року – 143 тис. Осіб.
Збройні Сили України є стрижнем Воєнної організації України. Всі інші елементи Воєнної організації виконують хоча і важливі, але забезпечувальні функції.
Перспективна структура ЗС України