5. Методичні прийоми фінансового аналізу.

До економіко-логічних прийомів відносяться прийоми порівняння, деталізація, групування, середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизон­таль­ний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз.

До економіко-математичних, які найбільш частіше використовують в ході фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та корелляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний або аналіз. Прийом порівняння складається у порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням із показниками попер. пер.

Деталізація як прийом широко використовується при аналізі розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляються позитивні та негативні дії окремих факторів, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від базового показника. Балансовий прийом застосовується в тих випадках, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівні між собою. Найбільш поширеним є прийом балансових зв'язок.

Горизонтальний (у часі) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. В основі вертикального аналізу лежить інше подання бухгалтерської звітності в вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників.

Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з рядом періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показнику, очищеної від випадкових впливань індивідуальних особливостей окремих періодів.

Прийом послідовного вилучення факторів (ланцюгових підстановок) використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності.

Прийом різниць заключається у тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по вивчаємим факторам і сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному фактору перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів.

6.Джерела інформації для проведення фінансового аналізу.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу є невід'ємною складовою загальної системи інформаційного забезпечення управління підприємством .

Залежно від змісту та задач фінансового аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; вибіркові дані; експертні оцінки. Окрім стандартних форм фінансової та статистичної звітності, використовуються позаоблікові зовнішні щодо підприємства джерела інформації, що характеризують стан зовнішнього економічного середовища: ринків товарів і послуг (періодичні видання прайс-листів), внутрішнього та міжнародного фінансових ринків, систем оподаткування тощо. Фінансова звітність укрупнено відбиває стан підприємства, достатньо формалізована й використовується для прийняття управлінських рішень щодо діяльності підприємства загалом. Фінансова звітність призначена насамперед для (окрім менеджерів і працівників підприємства) зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів, постачальників, споживачів, державних і громадських організацій).

Мета складання фінансової звітності — надати користувачам повну, правдиву, неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

7. Х-ка форм фінансової звітності

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Мета фінансової звітності — надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кош­тів підприємства.

На підприємствах України незалежно від форм власності з 1 січня 2000 року запроваджено такі форми звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

Форма № 1 «Баланс» —звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату;

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, втрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди;

Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за опе­раційним, інвестиційним і фінансовим напрямами діяльності підприємства;

Форма № 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду;

«Примітки до звітів» — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітич­них показників і на їх основі — узагальнювальні показники фінансового стану підприємства.