Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-69.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
163.13 Кб
Скачать

38.Основні показники ліквідності.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35. 

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості. Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0. Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

39. Методи оцінки ліквідності

У процесі аналізу треба визначити рівень достатності грошових засобів. Метод оцінки достатності засобів базується на аналізі фінансових потоків організації: приплив грошових коштів повинен забезпечувати покриття поточних зобов'язань організації. Вихідною інформацією для аналізу руху грошових засобів є дані Головної бухгалтерської книги чи журналів-ордерів за окремими бухгалтерськими рахунками.

Аналізуючи грошові потоки, треба зіставити і порівняти потоки припливу та відпливу грошових засобів. Критерієм оцінки фінансового стану підприємства є показник достатності грошових засобів, який обчис­люється як різниця між надходженнями та платежами; його ще називають загальним показником достатності грошових засобів (К).

к=Д-р де Д. — сума припливів ву'-тому періоді,Р. — показник достатності засобів для у-того періоду

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства.

Таким чином, у процесі аналізу треба оцінити, з одного боку, рівень припливу грошових засобів, а з іншого — поточну потребу організації в грошових засобах.

У процесі фінансового аналізу також вивчається поточна та перспективнаплатоспроможність.

Поточна платоспроможність — це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань.

Поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і вивчається коефіцієнт оперативної платоспроможності (Коп):

Коп = ^ПЗ:^СЗ, (6.3)

де У.ПЗ — сума платіжних засобів;

УСЗ — сума строкових зобов'язань.

Періодичність складання платіжного календаря залежить від стану платоспроможності суб'єкта господарю­вання. Якщо платоспроможність стійка, то платіжні календарі складають рідше, якщо ж існують певні проблеми — то такі розрахунки проводять частіше.

Балансуючою величиною при складанні платіжного балансу є залишок розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Окрім поточної платоспроможності, у процесі аналізу розглядають також перспективну платоспроможність. При цьому за показник, який відо­бражає довгострокову платоспроможність організації (Кд.пл.), приймають відношення довгострокового позикового капіталу до власного.

Кд.пл. = (III р. П + IV р. П) /1 р. П.

За даними балансу розрахуємо коефіцієнти довгострокової плато­спроможності на початок і кінець звітного періоду:

Кд.пл.(п.р.) = (3258+27515)/30736 = І;

Кд.пл. (іс.р.) = (5247+26507)/33159 = 1.

Отже, коефіцієнт перспективної платоспроможності протягом звітного періоду не змінився. Значення цього коефіцієнта в даному разі є достатньо високим. Воно свідчить про те, що розмір позикових коштів підприємства майже дорівнює розмірові власного капіталу, що є досить ризиковим.

Цей коефіцієнт характеризує можливість погашення довгостроко­вих зобов'язань. Збільшення частки позикового капіталу в структурі капіталу вважається ризиковим. Організація повинна своєчасно сплачу­вати проценти за кредитами та погашати позики. Відповідно, що більше значення цього коефіцієнта, то більша заборгованість організації і нижча оцінка його перспективної платоспроможності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]