
- •1. Кримінальне право України як окрема галузь права.
- •2. Система принципів кримінального права України.
- •4. Чинність кримінального закону в просторі за територіальним принципом.
- •5. Чинність кримінального закону в просторі за національним принципом.
- •6. Чинність кримінального закону в часі.
- •7. Імплементація норм міжнародного права
- •8. Чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами України.
- •9. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину в іноземній державі.
- •10. Структура кримінального закону. Види диспозицій.
- •11. Поняття і види санкцій.
- •12. Тлумачення кримінального закону. Види тлумачення.
- •13. Поняття і ознаки злочину.
- •14. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості.
- •15. Поняття кримінальної відповідальності.
- •16. Підстава кримінальної відповідальності.
- •17. Виникнення, форми реалізації та припинення кримінальної відповідальності.
- •18. Склад злочину: поняття, структура, зміст.
- •19. Поняття і механізм кваліфікації злочину.
- •20. Поняття об'єкту складу злочину.
- •23. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони складу злочину.
- •24. Причиновий зв'язок в кримінальному праві та його значення.
- •25. Поняття і види суспільно-небезпечних наслідків. Матеріальний і формальний склади злочину.
- •27. Поняття та ознаки суб'єкту злочину.
- •28. Поняття неосудності за кк України.
- •29. Поняття обмеженої осудності за кк України.
- •30. Поняття і види спеціальних суб'єктів злочину.
- •31. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
- •32. Поняття та види умислу.
- •33. Поняття і види необережності.
- •34. Складна вина.
- •35. Помилка у кримінальному праві.
- •36. Випадок (казус).
- •37. Поняття і види стадій вчинення злочину.
- •38. Поняття закінченого злочину.
- •39. Готування до злочину.
- •40. Поняття і види замаху на злочин.
- •42. Поняття і ознаки співучасті у вчиненні злочину.
- •43. Види і характеристика співучасників злочину.
- •44. Організатор злочину: поняття та характеристика.
- •45. Вчинення злочину групою осіб.
- •50. Поняття та види причетності до злочину.
- •51. Форми множинності злочинів.
- •52. Повторність злочинів та її види.
- •53. Поняття сукупності злочинів та її види.
- •55. Рецидив злочину, його види.
- •57. Необхідна оборона.
- •58. Перевищення меж необхідної оборони.
- •59. Крайня необхідність.
- •60. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •61. Загальна характеристика підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
- •62. Система інститутів звільнення від кримінальної відповідальності.
- •65. Поняття та мета кримінального покарання.
- •68. Штраф як вид кримінального покарання.
- •69. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •70. Громадські роботи як вид покарання.
- •71. Виправні роботи як вид покарання.
- •72. Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання.
- •73. Конфіскація майна як вид покарання.
- •74. Арешт як вид покарання.
- •75. Обмеження волі як вид покарання.
- •76. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання.
- •77. Позбавлення волі як вид покарання.
- •78. Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •79. Загальні засади призначення покарання.
- •80. Обставини, що пом'якшують покарання.
- •81. Обставини, що обтяжують покарання.
- •82. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів.
- •83. Призначення покарання при сукупності вироків.
- •88. Звільнення від відбування покарання за хворобою.
- •90. Помилування.
- •91. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •92. Звільнення неповнолітнього від покарання та його відбування.
- •93. Поняття примусових заходів медичного характеру.
- •94. Загальна характеристика кримінального права іноземних держав.
42. Поняття і ознаки співучасті у вчиненні злочину.
Співучасть у злочині є однією із форм злочинної діяльності, її специфіка полягає у тому, що:
участь у вчиненні злочину двох або більше осіб обумовлює його підвищену суспільну-небезпеку;
склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, в діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочину, вказані в статті Особливої частини КК.
Законодавче визначення поняття “співучасть” включає в себе такі ознаки:
наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного злочину;
спільність їх участі у злочині;
умисний характер діяльності співучасників.
43. Види і характеристика співучасників злочину.
Об’єктивні ознаки співучасті виявляються в тому, що:
1) співучасть є тільки там, де в злочині беруть участь кілька осіб (хоча б дві особи);
2) співучасть – це діяльність спільна. Спільність як об'єктивна ознака співучасті містить такі три моменти:
а) злочин вчиняється загальним зусиллями всіх співучасників. Роль, функції кожного з співучасників можуть відрізнятися, але при цьому злочин – це результат загальної, спільної діяльності всіх співучасників, кожний з них вніс у вчинення злочину свій внесок;
б) спільність також означає, що наслідок, який досягається в результаті вчинення злочину, є єдиним, неподільним, загальним для всіх;
в) спільність при співучасті означає, що між діями співучасників і тим злочином, що вчинив виконавець, має місце причинний зв’язок.
Суб’єктивні ознакивиражені вказівкою, що співучасть – це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину:
1) співучасть можлива лише в умисних злочинах;
2) всі особи, що беруть участь у злочині (всі співучасники), діють умисно.
44. Організатор злочину: поняття та характеристика.
Організатором злочину згідно з ч. 1 ст. 27 с особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: організувала вчинення злочину (злочинів); керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням; утворила організовану групу чи злочинну організацію; керувала організованою групою чи злочинною організацією; забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації; організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів чи координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення злочину може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним. Дії з організації злочину полягають, зокрема, у: а) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів; 6) розподілі обов’язків між ними; в) визначенні об’єкта (предмета) посягання; г) розробці плану вчинення злочину. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину, — спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Організація вчинення злочину може включати залучення до вчинення злочину, об’єднання та координацію зусиль як співучасників усіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення злочину може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення злочину за наявності підстав утворює підготовка до злочину.