3. Способи локомоції тварин у грунті.

Відомо, що грунти мають різну структуру. Від цієї структири залежить можливість пересування в грунті едафону. Дрібні тварини в цьому відношенні не відчувають помітних ускладнень, тому що користуються пустотами в грунті для пересування. Пересування крупних організмів вимагає для активного прокладання ходів у грунті певних пристосувань.

1- Використання існуючих пустот грунту досягається Тим, що тіло набуває червякоподібної форми. Захист від поранень досягається ущільненням покривів тіла, а гнучкість необхідна для протискання між частками грунту – появою членистості (личинки комах, багатоніжки).

2- Близьким за своєю суттю є мінування є можливе в пухкому грунті. В цьому випадку його частинки розсуваються тілом тварини. При цьому в несипкому грунті позаду залишається туннель, в сипкому хід засипається. Цим способом пересування в грунті користуються комахи та їх личинки, земляні червяки, багатоніжки, деякі змії, а серед ссавців – кроти, землерійки.

а)мінування повязане з повторними змінами форми та довжини тіла.

б) мінування грунту тваринами, які нездатні змінювати форму тіла, змінюється проштовхуванням тіла, яке фіксується як правило на передніх кінцівках.

Пристосуванням до такого способу пересування служить клиноподібна форма тіла, добре виражена у багатьох гризунів та комахоїдних і спеціальне озброєння кінцівок, побудованих по типу важелів – розпорок, опираючись на які бічні стінки ходу, тварина проштовхується вперед. Такими є лапи крота, передні кінцівки капустянки.

3- У щільніших грунтах поширена довбальне копання. Воно здійснюється за допомогою міцних кігтів, якими озброєні кінцівки (ховрахи, сурки ) або за допомогою долотовидних щитів ─ виростів на голові ( личинки коваликів).При цьому тіло фіксується передніми кінцівками, довбальний апарат розпушує грунт, який відгортається кінцівками, потім тіло підтягується. За твариною залишається туннель, яким вона може потім багаторазово користуватись.

4- Ще більш щільні грунти долаються за допомогою так званого свердлячого копання, при якому основним інструментом є щелепний апарат, видалення частинок грунту здійснюється кінцівками та головою. Так будують свої нории оси. Ці тварини мають тверді покриви, особливо на голові, міцні мандибули.

5- “проїдання” грунту (дощові черви). Дуже рідко тварини землериї. Користуються одним способом риття. Звичайно вони змінюють спосіб риття залежно від характеру грунту.

4.Вплив хімізму грунтів, їх вологості та операції на видовий склад.

Хімізм грунту накладає значний відбиток на розподіл едафону. Тундрово-болотяні грунти і підзолисті грунти характеризуються кислою реакцією, тому їх фауна збіднена. Однак ряд видів надають перевагу сааме таким грунтам. Серед них шкідники льону ─ комарі довголітки, личинки жуків-коваликів ( дротяників) та деякі види земляних черв'яків (рН 1-5,2).

Слабко-лужні степові чорноземи характеризуються багатою в кількісному та якісному відношенні фауною. На крейдяних грунтах дуже багата фауна молюсків. Отже, в Швейцарії на цих грунтах виявлено 81 їх вид ( на деякій території 35 видів).

З солончаками пов'язана своєрідна группа тварин ─ галофіли. Лише у Середній Європі їх нараховується близько 20 родів. Своєрідну грунту утворють тварини ─ петробіонти ─ мешканців наметистих грунтів (3-4 тис.Європейських видів жуків, метелики, моллюски).

Вологість та аерація грунту є важливою умовою життя в ньому тварин.

Вода в грунті буває:

1.гігроскопічною ─ тонкою плівкою обволікає грунтові частки і утримується на них силою молекулярного тяжіння. Для біологічних процесів в грунті вона не має майже ніякого значення.

2.капілярна вода заповнює проміжки між грунтовими частками.

3.гравітаційна ─ між грунтовими парами.

4. пароподібна ( в грунтовому повітрі).

При зміні вмісту води в грунті тварини можуть здійснювати міграції. Наприклад, личинки коваликів. При значному зволоженні води піднімаються поверхневі шари грунту, а при її висиханні опускаються на глибину до одного метра.

Заповнення всіх або більшості проміжків між частками грунту водою згубно діє на едафон. Тому деякі опади звичайно супроводжуються массовою їх загибеллю. Гинуть в основному тварини, не здатні до швидкого пересування.