4. Пристосування організмів до різних умов повітряного режиму.

Низька щільність повітря визначає його малу підйомну силу і незначну опірність. Мешканці повітряного середовища повинні мати власну опорну систему, яка підтримує тіло: речовини – різноманітні механічні тканини, тварини – твердий, або рідке, гідростатичний скелет. Крім цього, всі мешканці повітряного середовища тісно пов’язані з поверхнею землі, яка служить їм для прикріплення та опори життя у завислому стані у повітрі неможливе. Щоправда, велика кількість мікроорганізмів та тварин, спори, насіння і типом рослин регулярно присутні в повітрі і розносяться повітряними течіями, велика кількість тварин здатні до активного польоту, однак у всіх них розмноження проходить на землі. Для більшості з них перебування в повітрі пов’язане лише з розселенням або пошуком здобичі. До активного польоту здатні 75 % видів наземних тварин (переважно комахи в птахи). У багатьох видів розвинена анемохорія розселення за допомогою повітряних потоків. Вона характерна для спор, насіння і плодів рослин, цист найпростіших, дрібних комах, павуків і т.д. організми, що пасивно переносяться повітряними потоками називаються – перо планктон. Спеціальні адаптації – дрібні розміри тіла, збільшення його площі за рахунок виростів, сильного розчленування, великої відносної поверхні крил, використання павутини і ін.

Анемохорні плоди та насіння рослин мають або дрібний розмір (орхідні) або різні крило видні та паратутовидні придатки. Вітрозапильні рослини мають ряд пристосувань, що покращують огерозинамічні властивості пилку.

6. Поняття про мікроклімат

Кліматичні особливості середовища існування часто залежать від розміру виду (для жирафа і для мурахи в середовища будуть відмінними). Тому виділяють макроклімат, мезоклімат, мікроклімат.

Макроклімат (регіональний) – клімат великих територіях: суші, океану, півкулі є наслідком географічного місце розташування. Говорять про макроклімат Лісостету, Полісся, Карпати та ін. Цей мікроклімат знаходиться під впливом деяких власних компонентів, які визначають мезоклімат (місцевий клімат), клімат лісу, долини, схилу чи вершини гори.

Мікроклімат – (екоклімат) – це клімат на рівні організму. Його вивчення на противагу мега- і мезоклімату має виявити значення середовища для організму чи угрупування організмів.