9.11.Гіперчутливість негайного та уповільненого типів. Практичне використання алергічних проб в діагностиці інфек. Хвороб.

Змінену під впливом патогенних макроорганізмів, токсинів,лік. Засобів та інш. Речовин реактивність організму називають алергією . Алергія:

а)Гіпер. нег. типу пов’язана з β-системою імунітету. Проявляється незабаром після введення антигену. У розвитку бере участь реакція антиген-антитіло в тканинах і рідких тканинних середовищах, може передаватись від однієї тварини до іншої введенням імунної сироватки сенсибілізованих тварин. Відносять до г. н. типу анафілаксію,сироваткову хворобу, атопії та інш.

б)Гіпер. упов. типу пов’язана з Т-системою імунітету. Може передаватись ввденням лімфоїдних клітин сенсибілізованого орг-му. Сенсибілізовані Т-лімфоцити несуть на своїй поверхні рецептори, специфічні до кожного антигену, завдяки яким вони зв’язуються з чужорідним антигеном і руйнують його за допомогою ферментів, лімфокінів. До гіп. упов. типу належать інфекційна і контагіозна алергія,ауто алергічні реакції, реакції при трансплантації.

Алерг. реакції широко використовують у діагностиці інф. Захворювань у вигляді шкірних проб, реакцій бласттрансформації лімфоцитів, специфічного розетко утворення, ушкодження нейтрофільних гранулоцитів та ін. Визначення к-сті лімфокінів та їх активності – діагностика сепсису і визначення ефективності протипухлинної терапії.

9.12.Вакцинопрофілактика, типи вакцин. Методи введення .Побічна дія вакцинних препаратів .

Вакцини-препарати, одержані з бактерій,вірусів та інших мікроорганізмів, їх хім. компонентів, продуктів життєдіяльності або виготовленні штучним шляхом , які застосовують для активної імунізації людей і тварин з метою профілактики лікув. інф. хвороб. За способом одержання і характером антигенів поділяють на : живі, вбиті, хімічні, субклітинні, субодиничні, анатоксини, штучні, анти ідіотипові. Вакцини вводять в організм нашкірно, підшкірно, внутрішньошкірно, через рот, на слизову оболонку носа, зіва.

Побічна дія:інфекційні, запальні, алергічні реакції, слабкість, підвищення Т°, сенсибілізуюча дія.

9.13.Живі вакцини, принципи одержання. Практичне використання та оцінка ефективності.

Біологічні препарати виготовленні з живих бактерій або вірусів з пониженою вірулентністю, але вираженими імуногенними в-ми .Індукують довготривалий і напружений поствакцинальний імунітет, є найбільш ефективними.

Для виготовлення використовують «атенуацію» - зниження вірулентності, шляхом несприятливих умов культивування, селекцію найменш вірулентних штамів.

Їх важко зберігати, стандартизувати ,контролювати активність. У людей зі слабким імунітетом живі вакцини можуть викликати зах-ня. Відносяться : вакцини проти тубер.(БЦЖ),кору, жовтої гарячки,поліомієліту, сказу, віспи та інш.

9.14.Корпускулярні вбиті вакцини . Принципи одержання .Практичне використання та оцінка ефективності.

Належать: Черевнотифозна, паратифозна, холерна, коклюшна, вакцини грипу, лептоспірозів та інш. Виготовлення:1)підбір штаму з вірулентними і імуногенними в-ми.2)засівають на спеціальні поживні середовища для одержання значної к-сті біомаси.3)готують маточні суспензії для інактивації(гріють при 56-60°С протягом 1-2 год. або діють формаліном, спиртом, ацетоном та інш).4)стандартизують. Перевіряють на стерильність, антигенність , імуногенність , реактивність. Переваги:можливість використання к-ох антигенів , стабільність, безпечність та швидкість виготовлення.