
- •Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних хвороб
- •Відкриття Пастера та їх роль в розвитку медичної науки
- •3.Роботи Коха та їх вплив на прогрес мікробіології
- •4.Мечніков і його внесок у вчення про несприятливість до інфекційних хвороб
- •5. Ерліх, борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет
- •6. Дослідження Івановського – важливий етап становлення вірусології
- •7. Українська мікробіологічна школа. Праці Заболотного, Дроботько, Дяченко, Пяткіна та ін.
- •3.1 Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація.
- •3.2 Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •2.2 Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення
- •2.4 Морфологія і класифікація мікроскопічних грибів, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •2.3 Морфологія і класифікація найпростіших, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •3.3Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
- •3,4Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах.
- •3.5Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •3.6Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон.
- •4.1Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість
- •4.2Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні
- •4.3Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Плазміди (f,Col,Ent)
- •4.4 Роль мутацій і рекомбінацій у виникненні атипових і лікарсько-стійких форм бактерій.
- •4.5. Генна інженерія
- •5.1 Вплив фізичних чинників на мікроорганізми
- •5.6. Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс.
- •6.1.Інфекція та інфекційний процес. Фактори,які обумовлюють виникнення інфекційної хвороби. Поняття патогенезу інфекційної хвороби.
- •6.2.Патогенність та вірулентність мікробів,кількісне визначення вірулентності:ld50,dlm.
- •6.3.Фактори патогенності мікробів та їх виявлення.
- •6.5. Роль макроорганізму, зовнішнього середовища та соціальних умов у розвитку інфекційних захворювань.
- •8.2 Антигенна структура бактеріальної клітини.Протективні антигени.
- •8.5 Місце утворення та динаміка продукції антитіл. Клонально-селекційна та імуногенетична теорії імуногенезу.
- •8.6 Механізм імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять,ім.. Толерантність.
- •9.1 Противірусний імунітет. Мех-м і особливості противірусного захисту.
- •9.2 Трансплантаційний імунітет та шляхи його подолання. Імунодепресанти.
- •8.3Специфічність антигенів,іх різновидності (мікробні, гістосумісності,груп крові,ембріоспецифічні,пухлинні, ауто антигени).Практичне використання.
- •9.5 I Реакція аглютинації та її практичне значення. Реакція непрямої гемаглютинації.
- •9.3 IV Протипухлинний імунітет, його особливості
- •9.9 V Реакції імунної сироватки при вірусних захворюваннях (нейтралізації, зв’язування комплементу)
- •9.8 VII Опсоніни та їх роль в імунітеті. Реакція фагоцитозу. Опсонофагоцитарний індекс.
- •9.10.Реакції з міченими антитілами або антигенами. Реакції імунофлюоресценції,імуноферментного та радіоімунного аналізів. Практичне використання.
- •9.11.Гіперчутливість негайного та уповільненого типів. Практичне використання алергічних проб в діагностиці інфек. Хвороб.
- •9.13.Живі вакцини, принципи одержання. Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.14.Корпускулярні вбиті вакцини . Принципи одержання .Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.15)Хімічні вакцини, принципи одержання. Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.17)Вакцинотерапія, показання. Види лікувальних вакцин, принципи виготовлення.
9.8 VII Опсоніни та їх роль в імунітеті. Реакція фагоцитозу. Опсонофагоцитарний індекс.
Опсонінами називаються антитіла, які сприяють фагоцитозу. Опсоніни виявляються як в імунній , так і в нормальній сироватці крові, в останньому випадку в дуже малій кількості. Наявність опсонінів безумовно має певне захисне значення, особливо при інфекціях, в яких фагоцитоз визначає стан імунітету. Опсонізація являється яскравою ілюстрацією дії різних факторів імунітету.
Мечніков і Борде всиановили, що фагоцитоз значно посилюється, якщо до суміші фагоцитів і бактерій добавити імунну сироватку проти фагоцитованого мікроба. Вони припускали, що в імунній сироватці є особлива речовина – стимулін, який активізує лейкоцити. В подальшому Райтом і Савченком було показано, що ці антитіла діють не на лейкоцити, а на бактерії, підготовлюючи їх до поглинання фагоцитами. Вони були названі Райтом опсонінами.
Реакція фагоцитозу
Фагоцитарну активність лейкоцитів оцінюють по інтенсивності захвату ними тест-бактерії, в якості яких використовують стандартну культуру стафілококу або збудника конкретної інфекції. Для кількісної оцінки фагоцитарної активності розраховують фагоцитарний показник – середню кількість захоплених бактерій на один лейкоцит і процент фагоцитованих клітин. Про наявність антитіл опсонінів в сироватці крові судять по підвищенню його фагоцитарної активності , про що свідчить опсонофагоцитарний індекс – відношення фагоцитарного числа імунної сироватки до фагоцитарного числа нормальної сироватки.
9.10.Реакції з міченими антитілами або антигенами. Реакції імунофлюоресценції,імуноферментного та радіоімунного аналізів. Практичне використання.
а)Ріф - полісистемна,непряма, гетерологічна .У діагностиці застосовують пряму і непряму Ріф. Використовують антитіла,мічені флуоресцентним барвником - ізоціанатом флюороесцеїну. З'єднуючись з антигеном вони утв. комплекс,який при дії У-ф випромінювання дає яскраво-жовте світіння. Пряма Ріф: взаємодія між антигеном і специф. антитілами обробленими флюор. барвниками. Непряма Ріф:спочатку зв’язують антиген з неміченим антитілом,потім комплекс обробляють міченим анти-γ-глобуліном .Комплекс антиген-антитіло-антиглоб. легко виявляють у люмінесцентному мікроскопі.
б)Іфа- взаємодія антигену з антитілом ,хімічно зв’язаним з ферментом. Комплекс набуває ферментативної активності і розщеплює відповідний субстрат з появою забарвлення і люмінесцентним ефектом. Прямий Іфа- визначає наявність антигену, непрямий антитіл.(до комплексу антиген-антитіло проти якого-небудь антигену добавляють мічений ферментом антиглобулін проти 1-ої імунної сироватки і хромогенний субстрат). Ефект позитивної реакції: темно-коричневе забарвлення рез-таті з'єднання анти глоб. сироватки, що несе імунофермент. комплекс, з імуноглоб. досліджуваної сироватки.
Простий і доступний метод для виявлення антитіл і антигенів при різних захворюваннях.
в)Ріа- використовують стандартні к-сті антисироватки проти дослідж. антигену і к-сть цього антигену, міченого радіонуклідом. Для мічення найчастіше використовують 2 нукліди:тритій 3Н і 125І йод. Радіоактивність заміряють лічильниками γ-проміння . Чим більша к-сть дослід. антигена, тим менше міченого антигену зв’язується з антитілами. Ріа найчутливіший імунологічний метод ,дозволяє виявляти слідові к-сті білка(нано-, пікограми).