
- •Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних хвороб
- •Відкриття Пастера та їх роль в розвитку медичної науки
- •3.Роботи Коха та їх вплив на прогрес мікробіології
- •4.Мечніков і його внесок у вчення про несприятливість до інфекційних хвороб
- •5. Ерліх, борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет
- •6. Дослідження Івановського – важливий етап становлення вірусології
- •7. Українська мікробіологічна школа. Праці Заболотного, Дроботько, Дяченко, Пяткіна та ін.
- •3.1 Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація.
- •3.2 Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •2.2 Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення
- •2.4 Морфологія і класифікація мікроскопічних грибів, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •2.3 Морфологія і класифікація найпростіших, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •3.3Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
- •3,4Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах.
- •3.5Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •3.6Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон.
- •4.1Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість
- •4.2Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні
- •4.3Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Плазміди (f,Col,Ent)
- •4.4 Роль мутацій і рекомбінацій у виникненні атипових і лікарсько-стійких форм бактерій.
- •4.5. Генна інженерія
- •5.1 Вплив фізичних чинників на мікроорганізми
- •5.6. Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс.
- •6.1.Інфекція та інфекційний процес. Фактори,які обумовлюють виникнення інфекційної хвороби. Поняття патогенезу інфекційної хвороби.
- •6.2.Патогенність та вірулентність мікробів,кількісне визначення вірулентності:ld50,dlm.
- •6.3.Фактори патогенності мікробів та їх виявлення.
- •6.5. Роль макроорганізму, зовнішнього середовища та соціальних умов у розвитку інфекційних захворювань.
- •8.2 Антигенна структура бактеріальної клітини.Протективні антигени.
- •8.5 Місце утворення та динаміка продукції антитіл. Клонально-селекційна та імуногенетична теорії імуногенезу.
- •8.6 Механізм імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять,ім.. Толерантність.
- •9.1 Противірусний імунітет. Мех-м і особливості противірусного захисту.
- •9.2 Трансплантаційний імунітет та шляхи його подолання. Імунодепресанти.
- •8.3Специфічність антигенів,іх різновидності (мікробні, гістосумісності,груп крові,ембріоспецифічні,пухлинні, ауто антигени).Практичне використання.
- •9.5 I Реакція аглютинації та її практичне значення. Реакція непрямої гемаглютинації.
- •9.3 IV Протипухлинний імунітет, його особливості
- •9.9 V Реакції імунної сироватки при вірусних захворюваннях (нейтралізації, зв’язування комплементу)
- •9.8 VII Опсоніни та їх роль в імунітеті. Реакція фагоцитозу. Опсонофагоцитарний індекс.
- •9.10.Реакції з міченими антитілами або антигенами. Реакції імунофлюоресценції,імуноферментного та радіоімунного аналізів. Практичне використання.
- •9.11.Гіперчутливість негайного та уповільненого типів. Практичне використання алергічних проб в діагностиці інфек. Хвороб.
- •9.13.Живі вакцини, принципи одержання. Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.14.Корпускулярні вбиті вакцини . Принципи одержання .Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.15)Хімічні вакцини, принципи одержання. Практичне використання та оцінка ефективності.
- •9.17)Вакцинотерапія, показання. Види лікувальних вакцин, принципи виготовлення.
4.4 Роль мутацій і рекомбінацій у виникненні атипових і лікарсько-стійких форм бактерій.
Мутації – зміни в первинній структурі ДНК клітини, які супроводжуються стійкою стрибкоподібною зміною певної біологічної ознаки і стабільно успадковуються наступними поколіннями
Генетичні рекомбінації – зміни в генотипі бактерій, які зумовлені передачею фрагменту геному однієї клітини (донор) до іншої (реципієнт), і супроводжуються появою нових ознак у рекомбінанта
Еволюційні зміни ознак, що детермінуються одним геном, можуть виникнути в результаті поєднання мутаційного процесу і рекомбінації. Це поєднання грає найбільшу роль в еволюції бактерій а ткож у виникненні лікарсько-стійких форм бактерій.
Ці процеси сліпі відносно адаптивної цінності рекомбінантів, що утворюються. Він механічно створює як непридатні, так і корисні в адаптивному сенсі типи.
Існує два типи лікарської стійкості бактерій : природна, або природна, і придбана.
Природна лікарська стійкість є видовою ознакою. Вона властива усім представникам цього виду і не залежить від первинного контакту (контактів) з цим антибіотиком, в її основі немає ніяких специфічних механізмів. Набута лікарська резистентність виникає у окремих представників цього виду бактерій тільки в результаті зміни її генома. Можливі два варіанти генетичних змін. Один з них пов'язаний з мутаціями в тих або інших генах бактерійної хромосоми, внаслідок яких продукт гена, що атакується, перестає бути мішенню для цього антибіотика. Це відбувається або внаслідок зміни структури білку, або тому, що він стає недоступним для антибіотика.
У іншому випадку бактерії стають стійкими до антибіотика або навіть відразу до декількох антибіотиків завдяки придбанню додаткових генів, носіями яких є R -плазмиды. Вирішальну роль в поширенні лікарської стійкості, у тому числі множинною, грають R -плазмиды завдяки здатності їх до самопереносу.
Експериментально було доведено, що мутації викликаються дією чинника середовища (наприклад, антибіотика), до якого вони дозволяють адаптуватися. Для перевірки цієї гіпотези був розроблений флуктуаційний тест і метод реплік.
Флуктуаційний тест полягає в тому, що невеликі порції початкової культури бактерій розсіюють в пробірки з рідким середовищем, а після декількох циклів ділень додають в пробірки антибіотик. Потім (без наступних ділень) на чашки Петрі з твердим середовищем висівають стійких до антибіотика бактерій, що вижили. Тест показав. що число стійких колоній з різних пробірок дуже мінливо - в більшості випадків воно невелике (чи нульове), а в деяких випадках дуже високе. Це означає, що мутації, що викликали стійкість до антибіотика, виникали у випадкові моменти часу як до, так і після його дії.
Метод реплік полягає в тому, що з початкової чашки Петрі, де на твердому середовищі ростуть колонії бактерій, робиться відбиток на ворсисту тканину, а потім з тканини бактерії переносяться на декілька інших чашок, де малюнок їх розташування виявляється тим же, що на початковій чашці. Після дії антибіотиком на усіх чашках виживають колонії, розташовані в одних і тих же точках. Висіваючи такі колонії на нові чашки, можна показати, що усі бактерії усередині колонії мають стійкість.