20.2. Художні видання

Серед редакторів-початківців побутує хибна думка про те, що редагувати художні твори досить просто, оскільки, мовляв, для цього важливе лише досконале знання літературної мови. Насправді ж це далеко не так. Складність і специфіку редагування таких текстів визначає різноманіття типологічних характеристик того чи іншого літературного твору. Отож, аби кваліфіковано справитися із відповідальним завданням, такому редакторові, окрім володіння суто фаховими навичками, необхідно, по-перше, знати специфіку літературної праці, по-друге, легко орієнтуватися в типології художніх творів та їх видань.

20.2.1. Типологія художніх творів та їх видань. Будь-який літературно-художній твір має свої жанрові особливості, В літературознавстві прийнято розділяти такі твори за родами — епос, лірика, драма. Кожному з цих родів властиві свої жанри.

Жанроутворювальний ряд в епосі, де довколишня дійсність подається в розповідному ключі, складають епопея, роман, повість, оповідання, повела, казка, байка, легенда.

Рід лірики, в основі якого — особистіші переживання й відчуття, героя, представляють ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма, епітафія.

Драма, де житейські колізії й динамізм авторського задуму показані в основному через діалоги, представлена такими жанрами, як трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс.

Крім цього, редакторові слід пам'ятати й про численні різновиди того чи іншого жанру, які постійно виникали і виникають із розвитком літературного процесу. Для прикладу варто перелічити лише різновиди нинішнього роману: автобіографічний, біографічний, бульварний, детективний, історичний, науково-фантастичний, пригодницький, психологічний, соціально-побутовий, роман-епопея, роман-притча тощо.

Досі йшлося про жанрову типологію. Але слід пам'ятати ще й про типологію видавничу. В основі визначення різних типів видань проглядаються два критерії: склад тексту і цільове призначення.

За складом тексту видання художньої літератури можна поділити на:

• моновидання (в основі — окремий твір конкретного автора);

• збірники (альманахи, антології);

• літературно-художні журнали;

• вибрані твори (в одному чи двох томах);

• зібрання творів (у багатьох томах).

Кожний тип вимагатиме творення своєї структури і відповідно вироблення певних критеріїв відбору творів. Досвідчений редактор відразу помітить чужорідні або недоречні твори у виданні, структура якого формується. Так, в альманасі таким може бути... твір письменника-класика. Чому? Бо до подібного типу видання, як правило, вміщуються нові твори сучасних авторів. Антологія ж покликана показати все краще, що характеризує, скажімо, красне письменство певного регіону, конкретного історичного періоду, літературного напрямку чи конкретну національну літературу. Тому для цього виду видання мають бути вироблені свої критерії оцінки й редакторського аналізу.

І, нарешті, цільове призначення. Тут існує поділ на такі типи видання:

• масове;

• науково-популярне;

• наукове.

Кожний із названих типів спонукатиме редактора до творення певних структурних варіантів. Для прикладу, у масовому виданні, яке призначене для читання як способу проведення вільного часу, доречно буде вмістити лише невелику передмову та ще словник малозрозумілих слів. У науковому ж виданні, яке читатимуть здебільшого фахівці і спеціалісти, не обійтися без наукових приміток, коментарів, розгорнутої передмови або післямови.