Заходи нейтралізації «праці з прохолодою»:

1. нормування й раціоналізація трудового процесу;

2. ретельний підбір і професійне навчання робітників;

3. дотримання принципів управління (значна заробітна плата, висока денна норма, відповідні умови праці, обов’язкові матеріальні стягнення за невиконання норми);

4. уміння керувати робітниками, для чого необхідні розум, освіченість, такт, енергія, кмітливість, чесність, здоров’я;

5. запобігання соціальним конфліктам, створення умов для максимального виявлення та реалізації розумових та фізичних можливостей робітника.

---------------------------------------------------------------------------------

№53.

Теорія людських стосунків е.Мейо

Е. Мейо – американський соціолог. В 20 – 30-х роках ХХ ст. створив теорію людських стосунків. Мета – визначити, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально-психологічних взаємин між працівниками у трудовому колективі.

Дослідження Мейо виявили, що норма виробітку працівника залежить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці та правило поведінки.

Головні елементи теорії людських стосунків:

• орієнтація на людей, а не на технічний бік виробництва;

• заміна індивідуальної винагороди колективною;

• формування позитивного морально-психологічного клімату, підвищення задоволеності робітників своєю працею;

• гуманізація праці, участь робітників в управлінні виробництвом.

-------------------------------------------------------------------------------

№54.

Теорія збагачення праці Херцберга

1950 р. – Ф. Херцберг розробив теорію збагачення праці.

За теорією існує дві системи чинників, які по-різному впливають на поведінку людей.

1. Гігієнічні чинники:

   • нормальні умови праці: відсутність шуму, загазованості, вібрації;

   • умови побуту: роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня;

   • організація праці: сировина, інструменти, забезпечення завданням;

   • режим роботи: розумна тривалість робочого дня, перерви.

2. мотиватори задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають у визнанні досягнутих успіхів у роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та інше.

Тобто задоволеність пов’язана зі змістом праці, а незадоволеність стосується умов праці.

-------------------------------------------------------------------------------

№55.

Менеджмент як мистецтво управління економікою

▓ Соціальне управління – сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи.

Напрями соціального управління виробничим колективом:

1. Формування і оптимізація соціальної організації колективу.

2. Створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав, на задоволення їх потенціальних і духовних потреб.

3. Виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника.

4. Дослідження стану соціально-трудових відносин.

Система американського інженера Ф.Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов’язків управляючих - менеджерів.

▓ Менеджмент (від. англ. “management” – управління, керування)– це специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто своєрідний клас управляючих; наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом.

Предмети досліджень менеджменту і соціології праці та управління перехрещуються. Але вони і різняться.

Менеджмент пов’язаний лише з проблемами управління виробництвом та розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.

Соціологія праці і управління розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні та інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо, а також проблеми управління вона розглядає виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління