Соціальна структура особистості

Існує типологія особистості, яка розглядає співвідношення соціальних і індивідуальних чинників в діяльності і поведінці людини:

Традиціоналісти орієнтовані переважно на цінності обов’язку, порядку, дисципліни, поваги до закону; вияв же таких якостей, як прагнення самореалізації, самостійність у цього типу досить низька.

У ідеалістів, навпаки, сильніше виявляються критичне ставлення до традиційних норм, незалежність, ігнорування авторитетів, установки на саморозвиток будь-якою ціною.

Фрустрований тип особистості має низьку самооцінку, відчуває пригніченість, відокремленість себе від течії життя.

Гедоністи орієнтовані передусім на одержання задоволення споживацьких бажань.

Соціальний тип особистості – це відображення того, як суспільство впливає на ціннісні орієнтації людини і через них – на її реальну поведінку.

В залежності від ціннісних орієнтацій в сучасній соціології виділяють кілька типів особистості:

Авторитарний тип – індивідуальне переважає над соціальним

Демократичний

тип –

соціальне домінує над індивідуальним

Конформний

тип – пристосування до стандартів поведінки

Зокрема, психологічне відчуття безсилля і безпорадності, яке охопило значну частину наших співвітчизників – результат такого устрою суспільної системи, за якої окремій людині відведена роль “маленького гвинтика”. Неодноразово переконавшись у неможливості впливати на ситуацію, людина взагалі відмовляється від пошуку, у неї виробляється ефект “навченої безпосередності”. Рисами її характеру стають слухняність і відсутність будь-якої ініціативи, нездатність приймати самостійні рішення. Часто це не стільки особиста і соціальна ситуація людини, скільки сприйняття нею цієї ситуації. Людина сама уникає життєвих змін, аби не брати на себе відповідальності. З цим ефектом пов’язаний так званий “пролонгований інфантилізм” (тобто дитинство, яке затрималось). Він виявляється у бажанні перекласти відповідальність на іншого.

Зворотним боком цих комплексів є так звана “паразитична новація”. Це тип поведінки, заснований на прагненні “перехитрити державу і обдурити систему”, тобто досягти своїх цілей всупереч, а не завдяки системі.

Соціологія виходить з розуміння особистості як системи ясно інтегрованих в індивіді соціально значущих рис і соціальних відносин суспільства. Процес засвоєння індивідом елементів культури, соціальних норм і цінностей, на базі яких формуються соціально значущі риси особистості, називають соціалізацією.

Її результатом є досягнення людиною певного соціального статусу – позиції у суспільстві, пов’язаної з певними правами і обов’язками. Соціальний статус охоплює різноманітну характеристику становища індивіда: професія, характер праці, матеріальне становище, ділові зв’язки, релігійність тощо. Соціальний статус, у свою чергу, поділяють на приписаний, тобто одержаний людиною від народження (раса, вік, стать, національність), і досягнутий, тобто набутий зусиллями індивіда. Частіше такий статус пов’язаний з посадою на основному місці роботи.

------------------------------------------------------------------------

№24.