Соціологія хх ст..

Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни, характеризується розвитком власної наукової методології, оформленням знання в систему, розвитком власної системи методів пізнання й області додатків. Починаючи з цього етапу соціологія розвиває себе на власній основі. Разом з тим характеризуючи сучасний етап розвитку соціології необхідно відзначити, що в соціології поки немає загальноприйнятої загальної теорії суспільства. Одними з найвизначніших діячів сучасного століття вважають П. Сорокіна. Т. Парсонса, Р.Мертона, і інших видатних соціологів.

В ХХ ст. в США розвинулися наступні напрямки розвитку соціології:

1)інтегральний напрямок (П. Сорокін) - розробка шляхів і методів соціального розвитку, соціальної нерівності, соціальної структури суспільства, соціокультурної динаміки;

2) біхевіоризм ( Д. Уотсон)- розгляд поведінки людини за схемою «стимул» - реакція, зміною стимулів можна управляти поведінкою людей в суспільстві;

3) Чикагська школа (Р. Парк, У.Томас) – органічне поєднання емпіричних досліджень з теоретичними узагальненнями.

--------------------------------------------------------------------------

№17.

Поняття соціальної структури суспільства

. До 60-х років в колишньому СРСР структуру суспільства практично не вивчали, хоча в середині 30-х років була створена спеціальна офіційна доктрина: радянське суспільство складається з двох класів – робітники та селяни, та одного прошарку – інтелігенції. Основні її вади: концепція різко звужувала критерії диференціації людей відносно їх приналежності до різних соціальних груп, було викривлено уявлення про критерії соціальної мобільності, концепція відображала утопічні уявлення про міжгрупові відносини. Проявились серйозні суперечки між елементами цієї системи, двома основними елементами – соціальними інститутами та системою класів, шарів та функціональних одиниць цих груп.

Соціальна структура – це структура соціальних груп та інститутів, що взаємопов’язуються та взаємодіють. Характеризується сукупністю соціальних класів (класи, трудові колективи, групи, шари, сукупність соціальних, демографічних, професійних, кваліфікаційних, територіальних, етнічних спільнот), що пов’язані відносно стійкими зв’язками між собою. Соціальна структура складається з великої кількості соціальних груп.

Соціальна група – це сукупність людей, що мають спільні соціальні ознаки, виконують суспільно необхідну функцію у спільній структурі суспільного поділу праці.

Виділяються два основних елементи соціальної структури:

1)соціальні інститути;

2)система класів, верств, професійних та інших груп

Соціально-класова структура суспільства

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем у певній системі суспільного виробництва, за їхніми відношеннями до засобів виробництва, за роллю у суспільній організації праці, за способами отримання тієї частини суспільного багатства, що знаходиться в їхньому володінні. Основні класи: робітничий клас ( 2/3 населення, селянство (5-20% населення), інтелігенція ( до 20% населення). Елементом соціальної структури суспільства є соціальні верстви. Соціальні верстви створюють внутрішню структуру класів та великих соціальних груп. Це сукупність індивідів, що зайняті соціально та економічно рівноцінними видами праці, і відповідно отримують рівне матеріальне та моральне відшкодування. Більш дрібне ділення соціальної структури виділяє малі соціальні групи – нечисленні за складом, члени яких об’єднані суспільною діяльністю, знаходяться у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні одне з одним, і це є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особистісних групових цінностей та норм поведінки. Мінімальний розмір малої соціальної групи – 2 людини, максимальний – кілька десятків людей. В кожному суспільстві у зв’язку з розхитуванням нормативно-ціннісних систем та під час економічних зрушень з’являються проміжні групи, люди-маргінали, що перебувають на «дні» суспільства і не відносяться до жодної соціальної групи.

Маргіналізація – це втрата особистістю об’єктивної приналежності до даної соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

Соціально-демографічна структура суспільства - це результат накладення демографічних структур на соціальні. Статистичними параметрами є народжуваність, смертність, шлюбність, розлучення, міграційний обмін населення, співвідношення корінного і некорінного населення, старіння населення, якість трудових ресурсів тощо.

Соціально-територіальна структура суспільства розглядається як взаємодія двох основних верств суспільства – соціально-класової та територіальної. Одиницями соціально-класової є суспільні класи та соціальні верстви, а територіальної – спільноти різного типу. Під соціально-територіальною структурою суспільства розуміється сукупність усталених спільнот людей, що формується на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності різних територіальних, адміністративних, соціальних утворень, а також відносин між цими спільнотами. Досліджується населення сел, міст, мегаполісів, агломерацій ( процеси урбанізації, рівень життя, освіти, репродуктивність населення, зайнятість і рівень безробіття, екологія тощо).

Соціально-етнічна структура суспільства досліджує національні групи, їхнє розселення, особливості побуту, культури, здійснює порівняльний аналіз соціального складу, поселенської структури, рівня життя, освіти, зайнятості, міграційних рухів різних національних груп.

--------------------------------------------------------------------------------

№18.