№1.

Предмет і об’єкт соціології.

Предмет соціології – закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх соціальними статусами і ролями.

Соціальні закони :

• закони, які віддзеркалюють незмінне співіснування соціальних явищ;

• закони, які відображають тенденції розвитку;

• закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами;

• закони, які фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами.

О’бєкт соціології:

1.Суспільство як цілісна реальність

2.Цілісний зв’язок функціонування суспільства

3. Емпірично надана реальність

4. Об’єктивні соціальні явища суспільства(Соціальні відносини, соціальні організації, соціальні спільноти, соціальні явища, соціальні процеси, соціальні інститути, соціальні суб’єкти)

----------------------------------------------------------------------------------

№2.

Соціальні відносини,соціальні інститути, соціальні спільноти.

Основою соціальних відносин є соціальні зв'язки, які об'єднують індивідів, групи та інші елементи суспільства у функціональне ціле. Ядром їх є відносини рівності та нерівності, позаяк розкривають взаємини між людьми, які перебувають на різних соціальних позиціях. Йдеться про складну діалектику рівності й нерівності між людьми у межах соціальної структури суспільства. Оскільки відносини абсолютної рівності неможливі, провідними виступають відносини соціальної нерівності.

Характер соціальної нерівності у системі соціальних відносин визначають:

— відмінності між людьми закладені природою, притаманні їм від народження: етнічна належність, статеві й вікові особливості, фізичні можливості, інтелектуальні здібності та ін.;

— відмінності між людьми, що виникають у зв'язку з професійними ролями;

— відмінності між людьми, що зумовлені володінням (власністю, товарами, привілеями та ін.).

Відносини нерівності у певних ситуаціях перетворюються на відносини соціальної рівності (коли йдеться про справедливе стимулювання рівноцінної праці).

Виокремлюють різноманітні види соціальних відносин:

— за обсягом владних повноважень: відносини по горизонталі, відносини по вертикалі;

— за ступенем регламентування: формальні (офіційно оформлені), неформальні;

— за способом спілкування індивідів: безособові або опосередковані, міжособові або безпосередні;

— за суб'єктами діяльності: міжорганізаційні, внутріорганізаційні;

— за рівнем справедливості: справедливі, несправедливі.

Основою відмінностей між соціальними відносинами є мотиви і потреби, головними з яких є первинні та вторинні потреби (влада, повага) кожної людини.

Внаслідок суперечливості соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії суб'єктів стає соціальний конфлікт.

Соціальні спільноти – це емпірично фіксовані, реально існуючі об’єднання індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об’єкт соціального впливу; володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті об’єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам.

Показники соціальної спільноти як цілісності є:

1. умови життєдіяльності;

2. спільні інтереси взаємодіючих індивідуумів;

3. прихильність конкретних соціальних інститутів і цінностей;

4. соціально-професійні характеристики індивідів, об’єднаних у спільність;

5. належність до історично складених територіальних утворень.

типи спільнот:

• природні

• номінальні. Вони вони поділяються на фіксовані в соціальній системі (класи, професійні групи), і нефіксовані (рух зелених тощо).

Соціальний інститут – певна сукупність установ, які відповідають соціальній структурі суспільства; сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визначають сталі форми соціальної поведінки і дії; система поведінки у відповідності з цими нормами.

Складові елементи соціального інституту

• своя мета, коло питань, що охоплюються його діяльністю;

• певне коло функцій, передбачених для розв’язання цих проблем;

• система соціальних ролей;

• наявність засобів і установ, за допомогою яких досягаються цілі інституту.

• наявність певних санкцій як стосовно осіб, що виконують інституціалізовані функції, так і стосовно осіб, що є об’єктом цих санкцій.

Типи соціальних інститутів за сферою дії і функціями

• реляційні – визначають ролеву структуру суспільства за найрізноманітнішими категоріями: від статі і віку до виду занять і здібностей;

• релятивні – визначають можливість індивідуальної поведінки стосовно існуючих в суспільстві норм дій, а також санкції, що карають порушників;

• інтегративні – пов’язані з соціальними ролями, відповідальними за забезпечення інтересів соціальної спільноти як цілого.