134. Сучасні форми організації агропро­мислового виробництва

До агропромислового комплексу (АПК) належать сільське господарство, харчова, м'ясо-молочна, борошномельно-круп'яна, комбікормова, мікробіологічна промисловість, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, що забезпечують спорудження об'єктів, транспортування, зберігання і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Складовою частиною АПК є продовольчий комплекс, який включає такі підкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодо-овочеконсервний, виноградно-виноробний, м'ясний, молочний, олійно-жировий. Проблеми розвитку продовольчого комплексу зумовлені передусім нестабільністю землеробства, зокрема коливанням погодних умов.

У сучасних умовах для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об'єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи, державні сільськогосподарські підприємства, кооперативно-орендні (на основі приватної власності), товариства з об­меженою відповідальністю, що широко використовують оренду земельних і майнових,паїв інших колишніх членів реорганізованих КСП, селянські (фермерські) господарства; в тому числі і такі, що використовують земе-іп,пі і майнові паї колишніх членів реорганізованих КСП, приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП).

На початок 1996 р. в Україні налічувалося 34 778 фермерських (селянських) господарств з площею сільськогосподарських угідь 786,4 тис. га.

Найпростішою формою агропромислової кооперації с агропромислове підприємство (колгосп-завод, радгосп-завод). У ній в одному господарстві поєднуються сільськогосподарське і промислове виробництво, тобто зусилля раніше відокремлених, але взаємопов'язаних галузей для підвищення ефективності виробництва.

Нині в деяких областях країни створені й успішно діють агропромислові об'єднання. До них належать на добровільних засадах колгоспи, радгоспи, міжгосподарські підприємства, організації споживчої кооперації, підприємства й організації для обслуговування сільськогосподарського виробництва і переробки сировини, а також; підприємства торгівлі, які реалізовують вироблену об'єднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність та юридичні права.

Агропромислові комбінати є виробничо-економічними формуваннями, основне завдання яких полягає в об'єднанні зусиль усіх підприємств та організацій для забезпечення виробництва, заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів. Вони можуть створюватися або інтеграцією всіх технологічно взаємопов'язаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або об'єднанням в агропромисловому комбінаті підприємств та організацій, розміщених у кількох районах.

Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми, які забезпечують виробництво, зберігання, переробку і реалізацію продукції, проектування і будівництво об'єктів виробничого та соціального призначення і є єдиним організаційно-економічним комплексом.

У сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки і виробництва на основі створення науково-виробничих систем. Завданням науково-виробничих систем є впровадження у виробництво інтенсивних технологій, досягнень науки і техніки, передового досвіду, поліпшення селекції та насінництва, племінної справи. Науково-виробничі системи створюються, як правило, за галузевими принципами. Так, в Україні успішно функціонують науково-виробничі системи "Кукурудза" в Дніпропетровській області, "Цукровий буряк" у Полтавській, "Рапс" в Івано-Франківській та ін.

Оскільки економічні природнокліматичні умови, в яких функціонують сільськогосподарські підприємства, неоднакові, в окремих районах створюються асоціації кооперативів для виробництва м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, цукрових буряків і цукру, соняшнику та олії. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперації орендарів для виробництва сільськогосподарської продукції та надання різних послуг.

Найважливішою ланкою АПК є аграрний сектор, оскільки вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів у суспільному сільському господарстві на кінець 1995 р. у порівняльних цінах становила 1691,0 млрд крб. В аграрному секторі зайнято майже 75 % середньорічних працівників та виробляється понад 53 % вартості продукції.

135. Тваринництво в агропромисловому комплексі має такі перспективи ...1) Забезпечення населення власною мясо-молочною продукцією; 2) Розведення племінних порід тваринництва, 3) При повному насиченні сектору тваринництва зявляєтьсяч можливість експортувати продукти тваринництва в сусідні країни.

136. Технологія важлива при розміщенні виробництва: будь-якої галузі промисловості.

137. Технополіс – це…науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових наукових розробок, складається із взаємодіючих науково-дослідних інститутів, ВНЗ та науково-метких промислових підприємств.

138. Тин TBK, в яких випуск основної продукції супроводжується випуском супутньої: галузевий

139. Три основні фактори виробництва ринкової економіки це... земля, праця, капітал.

140. Трудомісткі промислові виробництва розміщуються у регіонах концентрації робочої сили.

141. У регіональній економічній діагностиці застосовують такі основні системи діагнозу: контактними і безконтактними методами.

При статичному аналізі визначається стан регіону на певний період, з’ясовується модель його соціально-економічного розвитку. При аналізі процесу дається характеристика траекторії соціально-економічного розвитку, визначаються ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на об’єкт і визначають траекторію розвитку економіки регіону, що аналізується. За формою організації процесу аналізу розрізняють аналітичну діагностику, експертну та діагностику моделі розвитку (діагностика на моделі). Аналітична діагностика — це проведення аналізу безконтактними методами за допомогою статистичної інформації з використанням безпосередньо економічного аналізу, типологій, у т.ч. ретроспективних. Експертна діагностика означає отримання інформації контактними методами через проведення спеціальних експертних і соціологічних опитувань. Як правило, експертна діагностика здійснюється в ході польових досліджень шляхом застосування експертних оцінок, соціологічних досліджень, безпосередніх спостережень за зовнішнім середовищем. Діагностикою на моделі називають отримання інформації про об’єкт дослідження за допомогою модельних імітацій. Слід зауважити, що в економіці отримати додаткову інформацію для встановлення діагнозу надто складно, за винятком розрахунків на моделі «витрати — випуск».

Територіальне управління пов’язане з вирішенням комплексу проблем, які стосуються інтересів багатьох галузей і всього населення регіону. Разом з тим воно визначається кордонами підвідомчої місцевим органам управління території і здійснюється в межах існуючих адміністративно-територіальних одиниць. Тобто регіон являє собою соціально-економічну систему, що і зумовлює необхідність застосування саме системного аналізу. Системний аналіз — це комплексне дослідження, результатом якого є розкриття взаємозв’язків і взаємодій усієї множини аспектів управління. Він має ітеративний характер, що допомагає встановити основні шляхи для поступового наближення до кінцевої мети.

142.У ринковому господарстві при розміщенні виробництва вибір споживача: буде оптимальним, тобто спрямованим на те, що йому потрібне на даний момент найбільше.

143. У яких областях і регіонах розташовані родовища природного газу в Україні: Донецько-Дніпровський, Прикарпатський, Причорноморсько-Кримський басейни. Перспективними родовищами природного газу можуть стати шельфи Чорного і Азовського морів, розвідкою яких займається державна компанія «Чорноморнафтогаз».

144. У яких центрах розміщене виробництво штучних алмазів і абразивних матеріалів: Бориславський завод штучних алмазiв i алмазного інструменту, Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту", ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД.

145.Факторами розміщення продуктивних сил є: 1. Сировинний2. Паливно-енергетичний3. Водний4. Робочої сили5. Споживчий6. Транспортний7. Науково-технічного прогресу8. Ринкової кон’юнктури9. Економіко-географічного положення10. Екологічний