51. Ринок праці та його структура. Зайнятість. Безробіття: сутність,

види, вимірювання.

Ринок праці — сукупність соц.-економічних відносин з приводу організації, купівлі-продажу робочої сили та її використання між зайнятими і незайнятими найманими працівниками, з одного боку, підприємцями і біржами праці Ринок праці передбачає реалізацію таких чинників як обсяг і інтенсивність виконаної роботи, стабілізація і гарантія зайнятості. Продукує нову систему мотивів і праці.Головними складовими елементами ринку праці є сукупна пропозиція, сукупний попит. Еф. Попит визначається кількістю робочих місць.Кон.юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції на ньому. Вона обумовлена багатьма чинниками:-загальний стан економіки;- галузева структура народного господарства.

Типи:- трудодефіцитний- трудонадлишковий-рівноважний.

Зайнятість – сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу. Економічна сутність зайнятості поєднує повноту і ефективність використання наявних ресурсів праці. Ресурси праці є обмеженими,а це,з одного боку передбачає повне і ефективне використання їх,з іншого, протиставляє і розмежовує повну і ефективну зайнятість. Протиріччя сутності зайнятості проявляється у вигляді постійної теоретичної і політичної проблеми: якою є існуюча зайнятість за повнотою участі працездатного населення в суспільному виробництві і як позначається фактичний стан зайнятості на стані економіки

Існує 2 типи зайнятості: -Ефективна (є результатом ефективного розподілу трудових ресурсів,тобто, такого , що задовольняє потреби суспільного виробництва за кількістю та якістю робочої сили і забезпечує найбільший його обсяг)-Фактична (фіксує результат розподілу ресурсів праці . В умовах ринку характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу робочої сили)

Безробіття - соціально - економічне явище , пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Все населення поділяється на: інституціональне і не інституціональне. До інститут. належ. 1) діти до працездатного віку 2) особи, які перебувають у спеціалізованих установах 3) особи, які вибули із працездатного віку.

Неінституціональне поділяється на економічно активне(L) і економічно неактивне. До економ. активного належ. : зайняті (E)і безробітні(U). До екон. неактивного: люди працездат. віку, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють(через навчання тощо). Види безробіття:

Фрикційне(звільнення з роботи у зв’язку переходу на іншу роботу,порушення труд.дисципліни)

Структурне (в період структурної перебудови економіки)

Природне ( сукупність перших двох)

Циклічне(звільнення через кризу надвиробництва)

Сезонне, Відкрите, конверсійне (розвиток цивільних галузей економіки), молодіжне (до 25 років)

Приховане(через малопродуктивність деяких виробництв робітники змушені шукати роботу на стороні.

Застійне(внаслідок тривалого безробіття деякі люди втрачають бажання, кваліфікацію праці.

Рівень безробіття визначається як процентне відношення числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення

Рівень безробіття: U’= *100% L=E+U

Між безробіттям і ВВП існує тісний звязок, який відображений у законів Оукена: Кожен відсоток циклічного безробіття означає втрату 2.5 -3% ВВП Δy=β(u’-u^*), де

Δy-відсоткова зміна ВВП, β-коефіцієнт Оукена(2.5 -3%), u’-факт. рівень безробіття u^* -рівень природного безробіття ( u’-u^* )-циклічне безробіття