39. Капітал підприємства : основний і оборотний. Кругообіг та обіг капіталу.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається (з вартості засобів праці) на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

Кругооборот і оборот капіталу

Перш ніж почати процес виготовлення товарів та послуг, підприємець повинен мати певну суму грошей.

Кругооборот капіталу – безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюються з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом.

Отже, оборот капіталу – це кругооборот, взятий не як окремий акт, а як процес постійного відновлення руху всього авансованого капіталу.

На швидкість обороту впливає час виробництва і час обігу капіталу.

Час обороту капіталу дорівнює часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва – це період, впродовж якого капітал перебуває у сфері виробництва.

Час обігу – це час придбання засобів виробництва, переміщення товарів, їхнього продажу, зберігання товарних запасів, які підлягають реалізації.

40. Витрати виробництва: їх суть та класифікація.

Витрати виробництва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

У зв’язку з цим дійсні витрати поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні або експліцитні) витрати – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні або імпліцитні) витрати - витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів.

Виокремлення явних та неявних витрат відображає два підходи розуміння природи затрат фірми.

І. Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

ІІ. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів.

Альтернативна вартість (вартість втрачених можливостей, втрасена вигода) – вартість найкращої (найвище оплачуваної) альтернативної можливості виробництва чи поведінки фірми при порівняльному ступені ризику.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

• витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

• витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

• Витрати фірми у короткостроковому періоді

• Постійні (умовно постійні) витрати (FC) мають місце незалежного від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата тощо).

• Змінні витрати (VC) безпосередньо пов’язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо).

• Сукупні (загальні витрати) (TC) – сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва; сума постійних і змінних витрат:

• ТС=FC+VC

• Середні витрати (АТС) – середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: