3. Податкова система і принципи її побудови

Податкова система — це взаємопов´язаний комплекс економіч­них відносин суб´єктів суспільства щодо вилучення у фізичних і юри­дичних осіб встановлених податкових платежів і обов´язкових зборів, які надходять до бюджетної системи держави з метою виконання по­кладених на неї функцій. Податкова система ґрунтується на засадах системності, встановлення визначальної бази податкової системи та принципів створення податкової системи і принципів оподаткування, закріплених правовими нормами.

Вихідною базою для побудови податкової системи є потреба в орієнтуванні фінансування визначеного обсягу видатків Державного бюджету. Створення податкової системи базується на та­ких принципах:

— рівнонапруженість, що означає всебічне відображення величи­ни податків між суб´єктами оподаткування (доходи, споживання, майновий стан, заощадження тощо);

— забезпечення узгодження інтересів держави і платників по­датків. Це означає, що податкова система не повинна підривати фі­нансовий стан фізичних і юридичних осіб — платників податків;

— цілеспрямоване використання отриманих податків свідчить про те, що податкова система має позитивно впливати на діяльність платників податків і на темпи та пропорції соціально-економічного роз­витку суспільства.

Принципи оподаткування вперше сформулював А.Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів». їх суть така:

- піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони ко­ристуються під заступництвом держави;

- податок, який кожний платник платить, має бути чітко визначе­ним, а не довільним;

- податки потрібно стягувати у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує;

- кожний податок має бути побудований так, щоб із кишень населення забиралося якомога менше понад те, що цей податок прино­сить до скарбниці держави.

під впливом політичних і соціально-економічних пе­ретворень принципи оподаткування поступово розширювалися і у да­ний час зводяться до таких:

а) обов´язковість. Введення податків і зборів має відбуватися на достовірній інформації про об´єкти оподаткування. При цьому встановлюється відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства;

б) рівнозначність, пропорційність. Утримання податків здійснюється у відповідній частці від прибутку чи доходу;

в) стабільність: забезпечення незмінності податків і зборів, сталість їх ставок та пільг протягом бюджетного періоду;

г) недопущення проявів податкової дискримінації. При визна­ченні податкових зобов´язань забезпечується однаковий підхід до всіх платників податків;

д) економічна обґрунтованість податку. Кожен податок має бути економічно обґрунтованим, а їх загальний обсяг зумовлюється потребами забезпечення фінансовими ресурсами видатків Державного бю­джету;

є) рівномірність плати податку. Терміни сплати податків встанов­люються, виходячи з потреб забезпечення фінансування витрат бюд­жету та можливості сплати податків платниками;

є) доступність. Норми податкового законодавства мають бути до­статньо зрозумілими для платників податків та однозначно тлумачи­тися;

ж) єдиний підхід у розробці податків. Єдиний підхід при розробці податку і встановленні конкретних платників забезпечується поєднанням визначення обґрунтованих ставок податку, строків і по­рядку сплати та підстав для надання певних пільг.

При формуванні податкової системи досить важливим є не лише мінімізація витрат держави на утримання податків, а й обмеження ви­трат платників податків на обліково-обчислювальну роботу з оподат­кування.