47. Загальна класифікація причин поведінкових порушень.

48. Хар-ка відхилень при ЗПР у дітей.

Для того щоб зрозуміти, що є первинним порушенням в структурі даного відхилення, необхідно згадати структурно-функціональну модель роботи мозку (по А. Р.Лурія). Відповідно зданої моделлю виділяються три блоки - енергетичний, блок прийому, переробки та зберігання інформації і блок програмування, регуляції і контролю. Злагоджена робота зазначених трьох блоків забезпечує інтегративну діяльність мозку і постійне взаємозбагачення всіх його функціональних систем.

Відомо, що в дитячому віці функціональні системи з коротким тимчасовим періодом розвитку більшою мірою проявляють тенденцію до пошкодження. Це характерно, частково, для систем довгастого і серединного мозку. Ознаки ж функціональної незрілості виявляють системи з більш тривалим постнатальному періодом розвитку - третинні поля аналізатор і формації лобової області. Оскільки функціональні системи мозку дозрівають гетерохронно, то патогенний фак тор, який впливає на різних етапах пренатального або раннього постнатального періоду розвитку дитини, може викликати складне поєднання симптомів як негрубого пошкодження, так і функціональної незрілості різних відділів кори головного мозку.

Підкіркові системи забезпечують оптимальний енергетичний тонус кори головного мозку і регулюють її активність. При їх функціональній або органічній неповноцінності у дітей виникають нейродинамічні розлади - лабільність (нестійкості ) і зношуваність психічного тонусу, порушення концентрування, урівноваженості і рухливості процесів збудження і гальмування, явища вегето-судинної дистонії, променево –трофічне порушення, афективні розлади (8).

Третинні поля аналізаторів відносяться до блоку отримання, переробки та зберігання інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовища. Морфо-функціональне неблагополуччя цих областей призводить до дефіцитарності модально-специфічних функцій, до яких відносяться праксис, гнозис, мова, зорова і слухова пам'ять.

Формації лобової області відносяться до блоку програмуванняня, регулювання та контролю. Спільне третинними зонами аналізатор вони здійснюють складну інтегративну діяльність мозку - організують спільну участь різних функциональних підсистем мозку для побудови і реалізації найбільш складних психічних операцій, пізнавальної діяльності та свідомої поведінки. Незрілість цих функцій призводить до виникнення у дітей психічного інфантилізму, не сформованість довільних форм психічної діяльності, до порушень міжаналізаторних корко-коркових і Корко-підкіркових зв'язків.

49. Етапи допомоги при зпр.

1. Відкрилися спеціальні класи для дітей с ЗПР.

2. Комплексні медико-психолого-педагогічні дослідження невстигаючих учнів. (Осмислення проблеми затримки психічного розвитку у дітей)

3. Надання допомоги дітям з ЗПР. (Система коррекційно-розвиваючої допомоги дітям з ЗПР).

50. Класифікація зпр.

Перша клінічна класифікація ЗПР запропонована в 1967 р. Т, А, Власовой і М, С, Певзнер:

• Психічний і психофізичний інфантилізм.(На першому плані – відставання в розвитку емоційно-вольової сфери і особистісної незрілості дітей.

• Порушення пізнавальної діяльності при ЗПР через церебральну астенію (Порушення уваги, відволікання, швидка втомлюваність, психомоторна в’ялість чи збудливість).

Наступна класифікація В. В. Ковалев (1979р.):

• Дизонтогенетичний (Незрілість лобних і лобно-діенцефальних відділів головного мозку)

• Енцефалопатичнй (Порушення підкоркових систем)

Класифікація на основі врахування етіології і патогенеза основних форм ЗПР була запропонована в 1980р. К. С. Лебединською:

1. ЗПР конституційного ґенеза.

До цього типу відносять спадково обумовлений психічний, психофізичний інфантилізм-гармонічний чи дисгармонічний. В обох випадках у дітей переважають риси емоційно-особистісної незрілості, «дитяча» поведінка, жвавість міміки і поведінкових реакцій. При першому – незрілість психіки поєднується з субтильним, але гармонійною статурою, при другому - характер поведінки і особистісні особливості дитини мають патологічні властивості. Це проявляється в афективних спалахах, егоцентризмі, схильності до демонстративної поведінки, істеричним реакціям.

Це один із найбільш сприятливих типів психічного розвитку при ЗПР.

2. ЗПР соматогенного ґенеза.

Цей тип ЗПР обумовлений хронічними соматичними захворюваннями внутрішніх органів дитини – серця, нирок, печінки, легені. Ендокринної системи та ін. Особливо негативно на дітей впливають тяжкі інфекційні, неодноразово повторювані хвороби в перший рік життя. Саме вони викликають затримку в розвитку рухових і мовних функцій дітей, затримують формування навиків самообслуговування, затруднюють зміну фаз ігрової діяльності.

3. ЗПР психогенного ґенеза.

Цей вид ЗПР пов’язується з неблагополучним вихованням , обмежуючими або спотворюючи ми стимуляцію психічного розвитку дитини на ранніх етапах розвитку. Відхилення визначаються психотравмуючим впливом середовища. Його вплив може бути ще в утробі матері, якщо жінка відчуває негативні, сильні переживання. ЗПР психогенного може бути пов’язане з соціальним сирітством, культурною деривацією, безнаглядністю. Дуже часто такий тип ЗПР виникає у дітей, виховуваних психічно хворими батьками, особливо матір’ю. Порушення пізнавальної діяльності обумовлені бідним запасом уявлень про навколишній світ, низькою працездатністю, лабільною нервовою системою, специфічними особливостями поведінки і психіки. Поведінка залежить від ситуації, яка впливає на дитину. В залежності від індивідуальних особливостей психіки виникають різні типи емоційних реакцій:

- агресивно-захисний

- пасивно-захисний

- «інфантилізований»

4. ЗПР церебрально- органічного ґенеза.

Найбільш виражені порушення психіки.

Перший вид – перевагають риси незрілості емоційної сфери по типу органічного інфантилізма. Якщо і відмічаються енцефалопатична симптоматика, то вона представлена не грубими церебрастенічними і неврозоподібними розладами. Вищі психічні функції при цьому недостатньо сформовані.

Другий вид –виявляються стійкі енцефалопатичні розлади, парціальні порушення корковий функцій і тяжкі нейродинамічні розлади. У дитини затримка формування предметно-маніпулятивної , мовної, ігрової продуктивної і учбової діяльності.