25 Зв’язок

25.1 Для виконання мережею залізниць їх транспортних функцій, вони повинні бути обладнані відповідними системами оперативно-технологічного і загально технологічного електрозв’язку, які мають забезпечувати обмін мовною інформацією і даними.

Використання в проектах нових видів зв’язку та послуг різного призначення, не передбачених дійсними нормами і правилами, необхідно погоджувати з Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

На ділянках залізничних ліній швидкісних, I-VII категорій проектуються такі види оперативно-технологічного провідного та радіозв’язку:

• поїзний диспетчерський зв’язок (ПДЗ) для диспетчерського керівництва рухом поїздів на визначеній дільниці;

• поїзний міжстанційний зв’язок (МЖЗ) для службових переговорів між черговими суміжних роздільних станцій;

• постанційний зв’язок (ПЗ) для службових переговорів працівників станцій між собою, з абонементами відділень і управлінь залізниць через телефонну мережу сусідніх розпорядчих станцій;

• лінійно-колійний зв’язок (ЛКЗ) для службових переговорів по техніному утриманню та ремонту колії та споруд;

• зв’язок чергового на переїзді (ОПЗ) для переговорів чергового на переїзді з черговим найближчої станції по забезпеченню безпеки руху й контролю зовнішнього стану поїздів;

• енергодиспетчерський зв’язок (ЕДЗ) для службових переговорів енергодиспетчера з абонентами тягових підстанцій, постами секціонування, дистанцій контактної мережі на електрифікованих ділянках залізниць;

• службовий диспетчерський зв’язок (СДЗ) для службових переговорів працівників дистанцій сигналізації та звязку з технічного утримання та ремонту пристроїв СЦБ та звязку;

• маневровий диспетчерський зв’язок (МДЗ) для переговорів маневрового диспетчера ділянки диспетчерського централізації (ДЦ) з операторами станцій, черговими на станціях, маневровими диспетчерами станцій з питань проведення маневрових робіт;

• вагонорозподільчий диспетчерський зв’язок (ВДЗ) для звязку диспетчера–вагонорозподільника з маневрорвим диспетчером, черговими по станціям та під’їзними коліями;

• перегінний зв’язок (ПЗ) для преговорів працівників, що знаходяться на перегоні, з черговими на станціях, що обмежують перегін, а також із диспетчерами ПДЗ, ЕДЗ, ЛПЗ, СДЗ, телефоністкою;

• стрілочний телефонний зв’язок (СП) для зв’язку чергового на станції із стрілочними постами в процесі керування поїзною та маневровою роботами;

• квитково-диспетчерський (БДЗ) – для зв’язку із квитковими касами відділкових станцій для централізованого продажу білетів.

• поїзний радіозв’язок (ПРЗ) короткохвильового і ультракороткохвильового діапазонів;

• дуплексний поїзний радіозв’язок (ДПРЗ) (для дільниць з швидкостями руху понад 140 км/год).

На окремих ділянках залізничних ліній за завданням замовника можуть передбачатися такі види зв’язку:

• магістральний зв’язок нарад (МЗН) – для проведення керівництвом Укрзалізниці оперативних нарад з працівниками управлінь, дирекцій і станцій залізниць. Здійснюється по каналах звязку, до яких підключені спеціальні студії;

• дорожній зв’язок нарад (ДЗН) – для оперативних нарад працівників управлінь залізниць, дирекцій і станцій;

• дорожній розпорядчий зв’язок (ДРЗ) – для службових переговорів чергових розпорядчих відділв служб перевезень залізниць із черговими в дирекціях та на станціях, а також із стиковими пуктами залізниць;

• диспетчерський внутрішньостанційний (ДВЗ) – для зв’язку диспетчера на великих станціях з іншими працівниками;

• зв’язок транспортної воєнізованої охорони (ЗТВ) – для переговорів працівників ВОХР з питань забезпечення охорони залізничних об’єктів;

• зв’язок транспортної міліції (ЗТМ) – для преговорів чергового по лінійному управлінню з лінійними відділеннями й пунктами міліції;

• ремонтно-оперативний радіозв’язок (РОРЗ);

• радіозв’язок начальника пасажирського поїзду з лінійними бюро щодо розподілу і використання місць на пасажирські поїзди (РЗЛБК);.

При впровадженні системи автоматизованого диспетчерського управління рухом поїздів необхідно підводити канали диспетчерського оперативно-технологічного зв’язку до пункту автоматизованого диспетчерського управління.

Види зв’язку на залізничних під’їзних коліях встановлюються завданням на проектування.

25.2 Для оперативного управління технологічним процесом роботи залізничних станцій передбачаються такі види станційного оперативно-технологічного зв’язку:

• двобічний парковий на станціях з маневровою роботою;

• станційний радіозв’язок;

• інформаційний зв’язок ;

• промислове телебачення;

• зв’язок гучномовного оповіщення.

Для оперативного управління технологічним процесом обслуговування пристроїв електропостачання виділяються два фізичні канали зв’язку для системи телемеханіки господарства електропостачання, а також ремонтно-оперативний радіозв’язок бригад контактної мережі і районів електропостачання з енергодиспетчером.

25.3 Пристрої станційного і поїзного зв’язку і радіозв’язку на станціях і диспетчерських ділянках обладнуються системою документальної реєстрації переговорів.

25.4 Магістральний і залізничний загально технологічний телефонний зв’язок проектується, як правило, з автоматичною комутацією.

Кількість телефонних каналів, необхідних для організації магістрального і залізничного загально технологічного телефонного зв’язку, визначається залежно від очікуваного телефонного навантаження.

Ємність вузлів комутації визначається згідно з вимогами п. 4.8 цих норм.

25.5 Ємності місцевих автоматичних телефонних станцій загально технологічного зв’язку, що монтуються, повинні враховувати перспективу розвитку абонентської мережі.

Всі станції телефонного зв’язку з можливістю виходу на телефонні мережі загального користування обладнуються апаратурою виявлення номера абонента.

Нові автоматичні станції укомплектовуються на основі цифрових систем комутації .

Монтована ємність комутаційних станцій загальнотехнологічного телефонного зв’язку визначається згідно із вимогами п. 4.8 цих норм.

25.6 Обладнання станцій телефонного зв’язку з можливістю виходу на телефонні мережі загального користування повинно забезпечувати обмін інформацією документального електрозв’язку.

Необхідність виходу на загальнодержавну телефонну мережу і технічні умови на підключення визначається завданням на проектування.

25.7 Як провідне середовище для ліній зв’язку, використовуються кабельні лінії.

Нові кабельні лінії дальнього зв’язку для організації каналів магістрального зв’язку на головних напрямках передбачаються з використанням волоконно-оптичних кабелів і цифрових систем передачі.

Кількість і ємність кабельних ліній дальнього зв’язку визначаються із розрахунку забезпечення:

• необхідності кількості каналів зв’язку та залізничної автоматики на кінцеву перспективу, визначену згідно із схемою розвитку зв’язку;

• взаємної захищеності кіл різного призначення;

• потрібної надійності засобів зв’язку.

При визначені ємності кабельних ліній дальнього зв’язку допускається передбачати кола, тракти та канали для надання послуг зв’язку іншим відомствам та підприємствам.

Марка кабельних ліній дальнього зв’язку вибирається з урахуванням захисту їх від впливу корозії і електромагнітних полів високої напруги, та перспективи електрифікації дільниці.

Лінії місцевого зв’язку, як правило, повинні бути кабельними.

Для організації з’єднувальних ліній між комутаційними станціями в межах залізничного вузла використовуються, як правило, малоємні кабелі з ущільненням їх багатоканальними системами передачі.

25.8 Траси кабельних ліній дальнього зв’язку на перегонах прокладаються, як правило, у смузі відводу залізниць з урахуванням максимального збереження зелених насаджень, найменшого обсягу і максимальної механізації будівельних робіт, зручності в експлуатації і найменших витрат на захист від різних впливів, а також з урахуванням будівництва в перспективі додаткових залізничних колій.

У межах станції і населених пунктів, а також на перегонах при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається прокладати трасу за межами смуги відведення залізниць.

Ширину смуги землі для будівельних робіт по трасі необхідно приймати рівній 6 м.

У важких топографічних та інженерно-геологічних умовах (велика заболоченість, гірська місцевість) та в інших обґрунтованих випадках, за узгодженням із управлінням залізниці, до­пускається прокладання кабелю в тілі земляного полотна, або підвішування волоконно-оп­тичного кабелю на лініях електропередачі з високою напругою чи на опорах контактної мережі.

25.9 Прокладання кабелів зв’язку на перетинаннях із судноплавними і сплавними річками повинне передбачатися по залізничних мостах, а на пересіченнях з несудноплавними і не­сплавними річками – із заглибленням у дно річки. В обґрунтованих випадках може бути передбачене влаштування підводного переходу через судноплавні річки і прокладання кабелів по залізничних мостах на пересіченні з несудноплавними і несплавними річками.

Пересічення одиночними кабелями залізничних колій здійснюється в азбоцементних трубах діаметром 100 мм.

25.10 Кабельні лінії зв’язку повинні бути захищені від усіх видів небезпечних і заважаючих впливів, а також від усіх видів корозії відповідно до діючих правил.

25.11 Апаратура вузлів зв’язку розміщується в окремих службово-технічних будівлях зв’язку (будинках зв’язку).

Апаратуру вузлів зв’язку управлінь залізниць і дирекцій залізничних перевезень допус­кається розміщувати в спеціально пристосованих приміщеннях адміністративно-управ­лінських будівель.

Апаратура вузлів зв’язку дільничних і великих залізничних станцій, підсилювальних та регенераційних пунктів, що не обслуговуються, розміщується в об’єднаних постах електричної централізації і зв’язку та пасажирських будівлях, в окремих випадках – допускається розміщувати в пристосованих приміщеннях службово-технічних будівель станцій.

25.12 Вузли зв’язку залізничного транспорту за надійністю електропостачання належать до особливої групи першої категорії електроспоживачів, окрім підземних і регенераційних пунктів, що не обслуговуються, які належать до електроспоживачів третьої категорії.

Електрична енергія до вузла зв’язку підводиться, як правило, від двох незалежних джерел (основного та резервного) змінного струму напругою 230 В або 380 В гарантованого живлення з допустимими відхиленнями мінус 10% і плюс 5% від зазначених величин з частотою 50 ±2 Гц.

У магістральному, дорожньому та відділкових (адміністрації залізничних перевезень) мережних вузлах зв’язку, а також в основних вузлах первинної мережі електрозв’язку, в яких передбачається організація і переключення групових трактів і каналів магістрального і до­рожнього зв’язку, встановлюється резервне джерело змінного струму (станційнарна резервна електростанція).

Для живлення обладнання зв’язку під час переходу на резервні джерела електроенергії змінного струму застосовуються акумуляторні батареї, розраховані в залежності від ємності та призначення системи на забезпечення живлення апаратури зв’язку протягом 6–8 годин.

Тип випрямляючих пристроїв розраховується на ємність, що монтується, а ємність аку­муляторних батарей – на кінцеву потужність пристроїв зв’язку, які розміщуються у вузлі зв’язку.

25.13 Технічна експлуатація споруд електрозв’язку передбачається з урахуванням її автоматизації та централізації.

Для забезпечення процесів технічної експлуатації станційних та лінійних споруд зв’язку будується виробничі бази технічного обслуговування та ремонту.

Організацію лінійно-виробничих дільниць технічного обслуговування засобів зв’язку рекомендується здійснювати з урахуванням:

• групування засобів за однотипністю їх елементної бази;

• групування технічних засобів за призначенням залежно від ієрархічного рівня органі­зації зв’язку;

• рівня автоматизації технічного обслуговування засобів зв’язку.