15 Пасажирське господарство

15.1 На всіх станціях і пасажирських зупинних пунктах, а також на роз’їздах і обгінних пунктах, де передбачається посадка і висадка пасажирів, необхідно проектувати приміщення і пристрої для обслуговування пасажирів.

Перелік і розміри приміщень і пристроїв для обслуговування пасажирів встановлюються в проекті відповідно до ВСН 01-91 та ВСН ЦЛ-87.

15.2 При проектуванні вокзалів, як правило, необхідно передбачати об’єднання в одній будівлі ізольованих приміщеннь, призначених для обслуговування пасажирів, включаючи приймання і видачу багажу, і управління роботою станції.

15.3 Проекти нових вокзалів і вокзалів, що підлягають реконструкції, повинні передбачати комплекс будівель, споруд і пристроїв, необхідних для забезпечення швидкого, зручного і безпечного виконання операцій, пов’язаних з обслуговуванням і перевезеннями пасажирів (пасажирські будівлі, службові приміщення, платформи, пішохідні тунелі, мости і переходи, пандуси, пристрої для збереження багажу і ручної поклажі, вбудовані поштові і торгові кіоски і ін.), і повинні враховувати застосування нових технічних засобів і систем автоматизації роз­поділу місць і продажу квитків, довідково-інформаційної апаратури, пристроїв телемеханіки, зв’язку, механізації операцій з навантаження, розвантаження і транспортування багажу, а також з прибирання приміщень і пасажирських платформ.

Проекти вокзалів необхідно розробляти з урахуванням планувальної структури населе­ного пункту і станції, а також архітектури будинків і споруд привокзальної площі для забезпечення єдиної архітектурно-планувальної композиції комплексної забудови залізничних ліній.

У проектах вокзальних комплексів необхідно враховувати вимоги ДБН В.2.2-17 щодо потреб людей з обмеженими фізичними можливостями.

15.4 Нові вокзали слід розташовувати із зовнішнього боку колій станції (бічного типу), як правило, з боку основної частини населеного пункту. Розташування вокзалу між коліями (острівного типу) і в торці колій (тупикового типу), а також комбінованого типу допус­кається в окремих обґрунтованих випадках, коли застосування наскрізної схеми станції за місцевими умовами неможливо або недоцільно.

Проектами вокзалів повинні передбачатися під’їзди для автомобілів, які розташовуються в межах смуги відведення, а до місць переходу через залізничні колії – доріжки для пішоходів.

Планування привокзальних площ повинно забезпечувати зручне і безпечне пересування пішоходів і всіх видів міського транспорту, що передбачаються проектом, а в окремих обґрунтованих випадках – і міжміського. На привокзальних площах облаштовуються май­данчики для озеленення, а також місця для стоянки автотранспорту, у тому числі окремі місця паркування автотранспортних засобів, що належать інвалідам. Місця паркування автотран­спортних засобів можуть бути також підземного, чи закритого типу.

15.5 Будівлі вокзалів (при зовнішньому їх розташуванні) та інші будівлі і споруди розташовуються на відстані не менше 20 м від осі найближчої колії, а на нових лініях, на яких пере­дбачається рух пасажирських поїздів зі швидкостями понад 140 км/год, ‑ не менше 25 м, але не більше 50 м.

При перевлаштуванні існуючих станцій, роз’їздів і обгінних пунктів, розташованих у важких умовах допускається зменшувати зазначені відстані за умови дотримання встановлених у пункті 15.9 цих норм ширини пасажирських платформ.

15.6. Пасажирські платформи слід передбачати на всіх станціях і пасажирських зупинних пунктах, а також на роз’їздах і обгінних пунктах, де виконується посадка і висадка пасажирів.

Відстань від станції до пасажирської платформи і між пасажирськими платформами по­винна бути не менше 4 км, а у густонаселеній зоні – 3 км.

За необхідності, у межах низьких і високих пасажирських платформ на станціях та пере­гонах проектується поздовжній водовідвід (лоток, дренаж із лотком) між платформою і колією. Конструкція цих платформ повинна забезпечувати розташування водовідводу у за­значеному місці та можливість виконання колійних робіт із застосуванням машин.

Платформи для посадки і висадки пасажирів необхідно розташовувати з зовнішнього боку головних колій. На лініях зі швидкостями руху до 140 км/год допускається, при обґрун­туванні, розташовувати пасажирські платформи між головними коліями.

15.7 Пасажирські платформи у межах всієї дільниці обертання приміських поїздів слід проектувати однотипними – низькими чи високими. При прибутті на головну пасажирську станцію в розрахунковий час чотирьох і більше пар приміських поїздів необхідно розглядати варіант будівництва високих пасажирських платформ у комплексі з іншими варіантами підвищення пропускної спроможності дільниці.

Біля колій, призначених для технічного обслуговування вагонів пасажирських поїздів далекого сполучення, проектуються низькі платформи. У випадку улаштування біля таких колій високих платформ, вони повинні мати конструкцію, яка забезпечує виконання двоїсто­роннього огляду і ремонту ходових частин вагонів, що стоять біля платформи. Конструкція цих низьких і високих платформ повинна допускати побудову уздовж них закритих по­здовжніх дренажів для пропускання і відводу води.

Опори високих пасажирських платформ необхідно розташовувати на відстані не менше 2120 мм від осі колії.

15.8 Довжина пасажирських платформ повинна відповідати найбільшій довжині пасажи­рського поїзда, призначеного до обертання на п’ятий рік експлуатації. При цьому на нових станціях передбачається можливість подовження платформ до 650 м, а платформ, що обслу­говують тільки приміський рух, – до 500 м.

Пасажирські платформи повинні бути розташовані на прямих ділянках колії на всю дов­жину.

При розташуванні високих пасажирських платформ на кривих вони повинні мати пристрої, що забезечують можливість контролю закриття автоматичних дверей по всьому сос-таву помічником машиніста.

15.9 Ширину пасажирських платформ необхідно встановлювати залежно від інтенсив­ності і характеру пасажиропотоків (прямі, місцеві, приміські), швидкостей руху пасажи­рських поїздів, кількості і розташування виходів із платформи і розмірів пристроїв, що повинні розміщуватися на них (сходи, павільйони і ін.).

На станціях, де можливе безупинне пропускання пасажирських поїздів зі швидкостями, понад 140 км/год по головній колії, суміжній з платформою, ширина платформи повинна за­безпечувати можливість безпечного перебування на ній пасажирів (не менше 3 м від краю платформи) під час пропускання швидкісного поїзда.

Ширина основної бічної пасажирської платформи має бути не менше 6 м, а при пе­ревлаштуванні існуючих станцій, розташованих у важких умовах, ‑ не менше 5 м у межах розташування будівель вокзалу і не менше 4 м поза ними.

Ширина основної бічної платформи поза межами розташування пасажирської будівлі на вокзалах місткістю менше 200 чол., може бути зменшена до 3 м.

На лініях, де передбачається безупинний рух пасажирських поїздів зі швидкостями більше 140 км/год, у випадку неможливості улаштування бічної платформи, з дозволу Дер­жавної адміністрації залізничного транспорту України ширина платформи при розташу­ванні її між головними коліями повинна бути не менше 8 м, в особливо важких умовах – не менше 6 м і з предбаченням додаткових заходів щодо забезпечення безпеки пасажирів (улаштування поручнів уздовж осі платформ із розривом для проходу, оповіщувальної сиг­налізації про підхід швидкісних поїздів та ін.).

Ширину проміжної платформи на лініях ІІІ і IV категорій слід приймати не менше 4 м.

При наявності павільйонів та інших споруд, входів у тунелі, сходів з пішохідних мостів, розташованих на платформах, відстань між крайньою гранню споруд і бортом платформи повинна бути не менше 2 м. На лініях, де передбачається рух пасажирських поїздів зі швидкістю більше 140 км/год, відстань між крайньою гранню споруд і бортом платформи повинна бути не менше 3 м. При відповідному обґрунтуванні для установки на платформі окремих стовпів освітлення і т.ін. допускається зменшувати цю відстань, але вона не може бути меншою, ніж 3,1 м від осі колії.

15.10 Висота підлоги пасажирських платформ над рівнем верха головки рейки і відстань від осі колії до краю платформи слід приймати відповідно до вимог ГОСТ 9238.

При реконструкції існуючих станцій допускається зберігати пасажирські платформи ви­сотою не менше 915 мм, за винятком платформ на приміських електрифікованих ділянках із мотор-вагонною тягою.

Існуючі низькі платформи, які не підлягають перебудові, висотою у межах 150 – 200 мм від верха головки рейки до підлоги платформи, допускається не реконструювати.

15.11 Основні і проміжні платформи з’єднуються переходами на рівні верха головок рейок або у різних рівнях.

Переходи в різних рівнях необхідно передбачати на пасажирських станціях, а також на інших станціях і зупинних пасажирських пунктах:

• якщо прохід пасажирів від платформ до населеного пункту перетинається залізничними коліями з рухом поїздів інтенсивністю 50 і більше пар за добу;

• на лініях, де передбачається рух пасажирських поїздів зі швидкостями понад 120 км/год при пасажиропотоку через перехід більше 75000 чоловік на рік.

На існуючих станціях в окремих випадках при збереженні переходів в одному рівні з верхом головок рейок, вони повинні огороджуютися й обладнуватися сигналізацією автоматичної дії і світловими покажчиками.

При виборі типу переходів у різних рівнях перевагу слід віддавати тунелям. Пішохідні мости в обґрунтованих випадках можуть проектуватися критими (заскленими, галерейного типу). При відповідному обґрунтуванні допускається улаштування конкорсів над пасажи­рськими платформами, які слугують як для переходу, так і місцем очікування пасажирами посадки у поїзд.

15.12 Ширина пішохідних тунелів приймається залежно від величини пасажирського по­току, але не менше 3 м.

Ширина пішохідних мостів, призначених для проходу пасажирів, приймається не менше 2,25 м.

Переходи, які з’єднують основні і проміжні низькі платформи на рівні верха головок рейок, проектуються шириною не менше 3 м, а при здійсненні багажних і поштових операцій – не менше 4 м, на зупинних пунктах, при відповідному обґрунтуванні (категорія лінії, інтен­сивність руху поїздів та пасажирів), ширина переходів може бути зменшена до 2 м.

Ширина сходів з пішохідного моста і виходів з тунелю визначається за розрахунковим пасажиропотоком і має бути не менше 2 м при двох виходах на платформу.

При проектуванні пішохідних мостів і тунелів у необхідних випадках необхідно передба­чати улаштовання направляючих огороджень, що перешкоджають переходу через колії людей у не встановлених для цієї мети місцях.

15.13 Біля високих платформ у разі відсутності переходів у різних рівнях слід проектувати торцеві сходи; для платформ, що обслуговують поїзди з багажними і поштовими вагонами, слід передбачати можливість пересування візків між платформою і вокзалом.

Сходи в польову сторону з бічних платформ слід проектувати через кожні 50 м при інтенсивному пасажиропотоку, а в інших випадках – через кожні 100 м. При неможливості чи недоцільності влаштування сходів на такій відстанні, вона може бути збільшена при від­повідному обґрунтуванні. Ширина сходів повинна дорівнювати половині ширини платформи, але бути не менше 2,5 м.

15.14 На пасажирських станціях при відповідному обґрунтуванні допускається улашту­вання окремих багажно-поштових платформ зі спеціальними тунелями із підйомниками або пандусами.

15.15 У великих вузлах, адміністративних, промислових і курортних центрах і т.ін. допускається, за завданням Державної адміністрації залізничного транспорту України, проектувати колії і платформи для приймання, відправлення і тривалої стоянки туристично-екс­курсійних поїздів з необхідним устаткуванням для обслуговування пасажирів (освітлення, водопровід, каналізація).

15.16 Для ремонту і технічного обслуговування пасажирських вагонів, виходячи з пасажиропотоків, забезпеченості об’єктами ремонту, трудовими ресурсами на мережі залізниць необхідно передбачати будівництво пасажирських технічних станцій, депо та ремонтно-екіпірувальні депо, які повинні мати необхідний комплекс будівель, споруд, пристроїв, ме­ханізмів і устаткувань для виконання робіт, передбачених типовими технологічними процесами, вказівками, інструкціями і наказами.

15.17 Депо для ремонту пасажирських вагонів необхідно створювати в пунктах форму­вання пасажирських составів.

На великих пасажирських технічних станціях, що готують у рейс більше 5 сос­тавів свого формування за добу, слід передбачати проектування ремонтно-екіпірувального депо.

Програма ремонту пасажирських вагонів визначається проектом. Проектні рішення по­винні передбачати перспективу розвитку технічної бази і можливість здійснення ремонту перспективних типів вагонів, які обумовлені концепцією (програмою) розвитку пасажирського рухомого складу.

15.18 На станціях формування пасажирських поїздів слід передбачати необхідні пристрої для технічного обслуговування й екіпірування вагонів, у тому числі – пристрої для подачі до составів палива, гарячої і холодної води, електроенергії для опалення вагонів, пристрої підза­рядки акумуляторних батарей, стаціонарні чи пересувні машини для ремонту та обмивання,

складські приміщення для збереження постільної білизни і вагонного інвентарю, а також бази технічного утримання і відстою резервних пасажирських вагонів, з відповідними засобами охорони.

У пунктах обороту пасажирських составів необхідно передбачати пристрої для постачання вагонів паливом і водою, а при техніко-економічному обґрунтуванні – і інше необхідне устаткування.

Обмивання і ремонт пасажирських вагонів проводиться у відкритих або в критих цехах чи спеціальних ангарах, залежно від кліматичної зони і з відповідним обґрунтуванням у проекті.

15.19 Якщо на станції передбачається заміна колісних пар у транзитних пасажирських по­їздів, на них розміщуються спеціалізовані технічні пункти, з відповідним технологічним об­ладнанням. При їх розміщенні, перевагу необхідно віддавати варіантам із найменшим обсягом маневрової роботи.