12 Примикання і перетини

12.1 Примикання нових ліній і їх перетини з існуючими залізницями, як правило, слід передбачати на дільничних або проміжних станціях; примикання нових ліній до існуючих великих і складних вузлів, як правило, не допускається. У випадку підходу нової лінії до вузла, питання про її примикання до вузлової чи передвузлової станції і необхідність її розвитку не­обхідно вирішувати в проекті.

Схема примикання нової лінії до існуючої повинна забезпечувати можливість прямого (без зміни напрямку руху) прямування через пункт примикання транзитних поїздів основних напрямків.

12.2 Нові лінії і під’їзні колії повинні примикати до горловин станцій, роз’їздів і обгінних пунктів, як правило, мати з’єднання, які допускають одночасне приймання і відправлення поїздів головною і прилеглими коліями. В обґрунтованих випадках, коли примикання викликає пересічення головних колій поїздами і составами, що передаються маневровим порядком, слід передбачати шляхопровідні розв’язки.

Примикання нових ліній і під’їзних колій до головних колій на перегоні не дозволяється. Таке примикання допускається на залізничних лініях загальної мережі при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

Тимчасове укладання та зняття стрілочних переводів на перегонах у зв’язку з будівниц­твом других колій, проведенням робіт з реконструкції та капітального ремонта споруд і пристроїв, будівництвом нових роздільних пунктів тощо здійснюється у кожному окремому випадку з дозволу начальника залізниці.

Поздовжній профіль колії на підході до примикання повинен забезпечувати умови для зупинки поїзда перед вхідним сигналом і можливість його зрушування з місця.

12.3 У місцях перетину залізниць в одному рівні, а також примикання ліній, під’їзних і внутрішньостанційних з’єднувальних колій до головних колій на перегонах і станціях слід передбачати запобіжні тупики або охоронні стрілки.

У місцях примикання під’їзних колій до приймально-відправних і інших станційних колій, з яких можливий вихід рухомого складу на станцію або перегін, слід передбачати за­побіжні пристрої: запобіжні тупики, охоронні стрілки, скидальні башмаки або стрілки, ски­дальні вістряки. Корисна довжина запобіжних тупиків повинна бути не менше 50 м.

Запобіжні пристрої в місцях примикання не встановлюють у таких випадках: якщо місця стоянки відчепленого рухомого складу на під’їзних та інших коліях, що примикають, мають підйом убік станції 1,5 ‰ і більше; якщо під’їзні чи інші колії розташовані на площадці або підйомі менше 1,5 ‰, але безпосередньо у місці стоянки починається підйом з ухилом 1,5 ‰ і більше та перепадом висот на цьому елементі не менш 0,3 м.

На перегонах, які мають затяжні спуски, а також на станціях, що обмежують такі перегони, передбачаються вловлюючі тупики згідно з проектами, затвердженими Державною адміністрацією залізничного транспорту України (міністерством-замовником).

12.4 Перетин нових залізничних ліній і під’їзних колій з іншими залізничними лініями і під’їзними коліями, трамвайними, тролейбусними лініями, магістральними вулицями за­гальноміського значення і швидкісними міськими автомобільними дорогами, а також з авто­мобільними дорогами I‑ІІІ категорій проектуються в різних рівнях.

Перетин залізниць з автомобільними дорогами інших категорій проектується в різних рівнях у випадках:

• якщо автомобільна дорога перетинає три і більш головних колій;

• якщо в місці перетинання може бути реалізована швидкість руху пасажирських поїздів більше 120 км/год або інтенсивність руху складає більше 100 поїздів за добу;

• якщо на автомобільних дорогах передбачається тролейбусний рух або улаштування трамвайних колій;

• якщо залізниця прокладена у виїмці, а також у випадку, коли на переїзді не можуть бути забезпечені норми видимості відповідно до вимог ДБН В.2.3-4 та в інших випадках, коли потрібна охорона переїзду.

При проектуванні перетинів у різних рівнях залізних колій і автомобільних доріг слід розглядати можливість і доцільність використання з цією метою водопропускних штучних споруд при відповідних змінах їх конструкцій, регламентованих у п. 9.12, і безумовному за­безпеченні необхідних підмостових габаритів.

12.5 Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами в одному рівні (переїзди) проекується поза межами роздільних пунктів.

Переїзди розташовують, як правило, на прямих ділянках залізничних колій і авто­мобільних доріг. Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами здійснюється переважно під прямим кутом. Якщо неможливо виконати цю умову, кут між залізничною колією і автомобільною дорогою, що перетинаються в одному рівні, не повинен бути меншим за 60°.

Устрій та технічне облаштування переїздів виконуються відповідно до вимог технічних норм Державної адміністрації залізничного транспорту України з улаштування та експлуа­тації залізничних переїздів, правил технічної експлуатації залізниць, ДБН В.2.3-4 та діючих правил автодорожнього руху України. На переїздах, які не охороняються, має бути забезпечена видимість згідно з ДСТУ 3587.

12.6 У місцях організованого пішохідного руху через залізничні колії, облаштовуються пішохідні доріжки, обладнані сигналізацією, яка попереджає про наближення поїзда. Такі доріжки проектуються і на залізничних переїздах при інтенсивності пішохідного руху більше 100 чол/год та на переїздах, розташованих в населених пунктах.

12.7 При проектуванні перетину залізничних ліній:

• газопроводами, нафтопродуктопроводами і нафтопроводами, а також укладанню їх паралельно залізниці необхідно дотримуватись вимог СНиП 2.05.06-85 та СНиП 2.05.13;

• водопроводами зовнішніх мереж водопостачання – вимог СНиП 2.04.02;

• каналізаційними трубопроводами ‑ вимог СНиП 2.04.03;

• тепловими мережами – вимог СНиП 2.04.07;

• повітряними лініями електропередачі – вимоги Правил устройства электроустановок (ПУЭ);

• підвісними канатними дорогами – вимог СНиП 2.05.07;

• повітряними лініями зв’язку – вимог Правил устройства электроустановок (ПУЭ).

Крім цього, необхідно керуватися вказівками даного документу та відповідними типовими технічними рішеннями.

Місця перетину вибираються комісійно, під головуванням головного інженера залізниці та за участю представників дистанції колії, сигналізації та зв’язку, електропостачання, власника трубопроводу (лінії, споруди) та інших зацікавлених підприємств. Вибір місця перетину оформлюється актом, який затверджується керівництвом залізниці і до якого додається схема пе­ретину з розмірами між елементами колії, підземних комунікацій і елементами перетину.

12.8 При проектуванні перетинів залізничних ліній трубопроводами різного призначення необхідно передбачати їх надземне прокладання (на опорах чи естакадах) або підземне (під земляним полотном) з урахуванням перспективи укладання додаткових головних колій чи колій станції.

До переходів газопроводів; нафтопроводів, нафтопродуктопроводів і ін. слід висувати вимоги як до ділянок підвищеної категорії.

При розширенні земляного полотна під укладання додаткових головних колій або роз­витку станцій діючий трубопровід у місці пересічення повинен бути реконструйований або перевлаштований (на новій осі) з урахуванням відповідного збільшення довжини ділянки підвищеної категорії і, у разі необхідності, підданий гідравлічному випробуванню. Захисний футляр має бути відповідно подовжений.

У випадку перетину залізничних колій нафтопродуктопроводами, амміакопроводами на відстані не менше 50 м від осі крайньої колії, поверхня землі сплановується в польовий бік із поперечним ухилом не менше 0,02.

12.9 Трубопроводи розташовуються під земляним полотном залізниці поза горловиною станції на відстані від стрілочних переводів та інших пересічень колії не меншій ніж 20,0 м. Мінімальна відстань від трубопроводів до штучних споруд (мости, водопропускні труби і т. ін.) визначається згідно зі ступенем їхньої небезпеки для нормальної експлуатації залізниці, але не менше 30 м.

Конструкція переходу трубопроводів через залізничну лінію повинна забезпечувати можливість їх періодичних оглядів, поточного ремонту, відключення і спорожнювання. Не­обхідність установки арматури для відключення вирішується залежно від місцевих умов і місця розміщення арматури для відключення на робочому трубопроводі.

На переходах газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів необхідно додатково передбачати установку пристроїв з оповіщення і блокування руху поїздів у випадку виникнення небезпеки.

12.10 При підземному прокладанні на перегонах і станціях трубопровід повинен бути укладений у захисний футляр (канал, тунель). На пересіченнях із трубопроводами, що транс­портують вибухо- чи вогненебезпечні продукти (газ, нафта та ін.), кінець захисного футляра слід розташовувати не менше ніж за 50 м від підошви укосу насипу або брівки укосу виїмки, при наявності водовідвідних споруд – від крайньої водовідвідної споруди, а на пересіченнях із мережами водопроводу, каналізації, тепловими мережами і т.ін. ‑ не менше ніж на 10,0 м з кожного боку, мінімальний внутрішній діаметр футляра слід приймати на 200 мм більше діаметру робочої труби.

12.11 Відстань по вертикалі від верха захисного футляра (каналу, тунелю) до підошви рейки повинна бути не менше 1,0 м привідкритому методі будівництва, 1,5 м ‑ при виконанні робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або шитового проходження; 2,5 м – при проколюванні. Глибина заглиблення від дна водовідвідних споруд або підошви насипу до верху захисного футляра повинна бути 1,0 м.

Улаштування переходів трубопроводів у тілі насипу забороняється.

Для забезпечення ремонтних робіт на трубопроводі необхідно передбачати за захисним футляром ремонтну ділянку, довжина якої визначається у проекті, але повинна бути не менше, ніж 10,0 м.

При улаштуваннях перетинів водопроводу і напірної каналізації верховий кінець футляра після прокладки робочих труб замуровується бетоном або законопачується смоляним пасмом, а низовий кінець виводиться у спостережний колодязь і залишається відкритим.

Для самопливних каналізаційних трубопроводів, як правило, простір між робочою трубою і футляром заповнюється цементним розчином, при цьому ремонтна ділянка та оглядовий колодязь не обов’язкові.

12.12 Заглиблення трубопроводів, що перетинають земляне полотно, яке складене ґрун­тами, які здимаються визначається розрахунком за умов, при яких виключається вплив тепловиділення або впливу тепла на рівномірність морозного здимання ґрунту. Якщо немож­ливо забезпечити заданий температурний режим за рахунок заглиблення трубопроводів, пе­редбачається вентиляція захисної труби (каналу, тунелю), заміна або теплова ізоляція ґрунту, який здимається, на ділянці пересічення, надземна прокладка трубопроводу на еста­каді чи у самонесучому футлярі.

12.13 Нормативні документи, що стосуються проектування трубопроводів різного при­значення – повітряних ліній електропередачі, підвісних канатних і автомобільних доріг, ка­бельних ліній зв’язку і електропостачання у частині пересічення ними залізничних ліній повинні бути погоджені з центральним органом державної виконавчої влади в галузі залізничного транспорту.

Проекти таких пересічень погоджуються з управлінням відповідних залізниць.