4. Умови здійснення індивідуального підходу

На думку Ковальчук Я.І. здійснення індивідуального підходу можливо за певних умов:

- Органічне поєднання індивідуального підходу до кожної дитини з вихованням і формуванням згуртованого і життєрадісного колективу. Знаючи особливості колективу в цілому і всіх його членів окремо, педагог може правильно направляти діяльність і поведінку кожної дитини, виховати в нього вміння підпорядкувати свої особисті інтереси загальним.

- Опора на позитивні моменти в характері і властивостях особистості дитини. Це повинно поєднуватися з чуйністю і розумною вимогливістю; педагогу необхідно в своєму зверненні з дітьми бути тактовним, природним і щирим, неприпустимо у присутності дитини зневажливо про нього відгукуватися, називати його відсталим, нерозвиненим. Індивідуальний підхід вимагає від вихователя любові до дітей, великого терпіння, вміння розібратися у складних проявах дитини.

- Єдність вимог до малюка як працівників дитячого закладу, так і батьків. Не можна домогтися позитивних результатів у вихованні поза зв'язку з сім'єю.

         Сутність індивідуального підходу виражається в тому, що загальні завдання виховання, які стоять перед педагогом, вирішуються за допомогою педагогічного впливу на кожну дитину, виходячи зі знання його психологічних особливостей та умов життя, де головна точка опори - орієнтир на позитивні якості малюка. В основі індивідуального підходу лежить виявлення особливостей дитини, а його здійснення можливе за певних умов.

5. Поняття диференціації навчання і виховання дошкільнят

Врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється шляхом диференціації навчального процесу.

Диференціація – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи. Сам термін диференціація в перекладі з лат мови означає подія відмінність, розчленування , розшарування цілого на частини. Диференціація в умовах пед. процесу має на меті досягнення кожною дитиною пед. цілей, забезпечення засвоєння основ програми усіма дітьми, дає можливість використовувати одноразово завдання різної складності та поступовий перехід від незнання до знання.

Поділ на такі групи:

1. Учні з дуже високими навчальними можливостями

2. Учні з високим рівнем навчальних можливостей

3. Учні із середнім рівнем навч можливостей

4. З низьким рівнем навч можливостей.

На даному етапі

• Диференціація здійснюється фрагментарно і ситуаційно;

• У більшості випадків диференціація зводиться до додаткових занять чи однотипних завдань;

• Основою диференціації навчання виступають результати успішності вихованців;

• Диференціація навчання зводиться лише до варіювання завдань за об’ємом , складністю;

• Диференційоване навчання не забезпечує формування індивідуального стилю;

• Організація виховної діяльності визначається переважно інтуїцією викладача, а не науково – обґрунтованою концепцією диференціації.