8Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревськоїунії.

Політична роздробленість та золотоординське ярмо призвели до того, що українські землі в XIII—ХУст. були

захоплені .іноземними державами. Литовське князівство почало здійснювати захоплення українських та білоруських земель Політику приєднання українських земель до Литви проводив князь Ольгерд Він завоював велику частину українських та частину білоруських земель. Ольгердом був взятий Київ. Князь Вітовт захопив південноукраїнські степи аж до Чорного моря та сучасної Одеси.

Великі міста, такі як Київ та Луцьк, отримали привілеї, що забезпечили розвиток ремесел і торгівлі. Міське управління складалося з місцевих людей. Значна влада в цих землях належала місцевій українській та литовській знаті. «Старе — не змінюємо, нове не впроваджуємо- — такий був принцип правління литовських князів.

Литовські князі ліквідували незалежність Волинського (1452р.). Київського (1471р.) та інших князівств. Вони перетворювалися на провінції (воєводства), де правили литовські намісники — моєводи.

У XIV—ХУст. значна частина земель України була завойована Литовським князівством. М. Грушев-ський вважав, що Велике князівство Литовське більшою мірою, ніж Московська держава, зберегло традиції Київської Русі. Кревська унія негативно вплинула на подальший суспільно-політичний розвиток українських земель.

21 11.2.Назвіть найвидатніші постаті національного відродження в Україні першої половини XIXст. Дайте оцінку діяльності одного з діячів (на вибір).

Найвидатнішими постатями національного відродження України першої половини XIX ст. стали Василь Капніст. Іван Котляревський, Василь Каразін, Григорій Квітка-Основ'яненко. Михайло Максимович, Микола Костомаров. Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, а в Західній Україні — Михайло Левицький, Іван Могильницький, Мар-кіял Шашкевич, Іван Вогилевич, Яків Головацький.

Василь Капніст (1758--1823) був одним з найяскравіших предстаників автономістської старшини кінця XVIII ст., займав виборні посади, зокрема був предводителем дворянства. Капністові належить проект відновлення козацького війська. Він здійснив поїздку до Пруссії, провів зустрічі з канцлером з метою з'ясування питання про підтримку повстання в Україні проти російського царизму.

Перша половина XIX ст. позначена діяльністю видатних представників української культури, що сприяло подальшій розбудові ідеології незалежності та національної самобутності нашої держави.

9 12.1.Порівняйте становище різних верств населення українських земель XV—XVI ст.

У період XV -XVI ст. в українському суспільстві формуються верстви, що мають свої привілеї, юридично закріплені права й обов'язки.

Верхівку українського суспільства становила шляхта, формування якої продовжувалося до XVI ст. Це був за-

мкнутий привілейований стан, представлений династіями Острозьких, Вишневецьких, Збаразьких, Корецьких та ін.

Дрібна шляхта володіла вотчинами, мала право приватної власності. Проте частина дрібних шляхтичів за право володіння землею мусили нести військову повинність.

Особливу роль у житті українського суспільства відігравало духівництво, яке не підлягало світському суду. У період перебування українських земель у складі Литовського князівства православна церква мала великі привілеї.

Третім станом українського суспільства були міщани, склад яких не був однорідним — патриціат складали багаті купці й промисловці. Середній прошарок міщан — бюргери (цехові майстри й торговці). Найчисленнішим прошарком міщан були посполиті — ремісники, дрібні торговці.

Ремісники стали об'єднуватися в цехи — професійні організації, що мають свій статут, органи керування. На чолі цеху стояли майстри. Нижній щабель у суспільстві займали селяни. Залежно від повинностей, що несли селяни на користь феодала, даний стан поділяють на три групи: 1) данники платили феодалам натуральну й грошову ренту (чинш). Вони були особисто вільні й економічно незалежні. Проте із розвитком фольваркового господарства ця група селян зникла; 2)тяглсвІ селяни жили на землі феодала. Вони, працювали на феодала (панщина) і зобов'язані були виконувати державні повинності (ремонт доріг, замків, будівництво мостів), 3) двірські селяни, що обслуговували двір феодала. Селян судив спеціальний кінний суд.

Землевласники праї нули закріпити селян на землі, заборонити переходити в інший маєток (Литовський статут 1588 р.)

Поступово селяни втратили право самостійно виступати на суді. Шляхта спала володіти всіма землями, а селяни закріплювалися за їх маєтками.