- •Множини, способи їх задання. Дії над множинами. Означення раціонального числа. Ірраціональність 2. Означення дійсного числа. Аксіома неперервності множини дійсних чисел r.
- •Числові множини. Обмежені множини. Точна верхня і точна нижня грані. Теорема про існування точної верхньої грані.
- •Означення границі числової послідовності. Єдність границі, обмеженість збіжної послідовності.
- •Нескінченно малі послідовності. Властивості нескінченно малих послідовностей. Арифметичні властивості границі послідовності.
- •Монотонні послідовності. Теореми про монотонність границі, про три послідовності.
- •Теорема Вейерштрасса про існування границі монотонної послідовності. Критерій Коші. Число e.
- •Принцип вкладених відрізків. Означення підпослідовності. Теорема Больцано – Вейерштрасса.
- •Означення границі функції в точці по Гейне і по Коші. Означення границі функції на нескінченності. Властивості границі функції в точці. Границя limx0(sinx/X).
- •Нескінченно малі функції. Порівняння нескінченно малих. Принцип заміни нескінченно малих. Порядок малості. Нескінченно великі функції.
- •Неперервність функції в точці. Теореми про запас неперервних функцій, про композицію неперервних функцій. Точка розриву. Типи точок розриву.
- •Локальні властивості неперевних функцій.
- •1. Локальна обмеженість:
- •2. Стійкість знаку:
- •Властивості неперервних функцій на відрізку.
- •Монотонні функції. Обернена функція. Теорема про неперервність оберненої функції. Теорема Больцано.
- •Рівномірна неперервність функції на множині. Теорема Кантора.
- •Похідна функції в точці, права, ліва. Неперервність функції, що має похідну. Правило диференційовання.
- •Білет 17. Похідна оберненої функції, та функції заданої параметрично.
- •Диференційовність функції в точці. Зв’язок між диференційовностью та існуванням похідної. Диференціал функції. Властивості диференціала.
- •Теореми Ферма та Ролля.
- •Теореми Коші, Лагранжа про середне значення.
- •Перше правило Лопіталя. Друге – сформулювати. Означення невизначенностей. Порівняння росту.
- •Формула Тейлора.
- •Критерій монотонності функції. Означення локальних екстремумів. Необхідна умова локального екстремуму.
- •Перша та друга достатні умови локального екстремуму.
- •Опуклість функції вгору і вниз. Точка перегину. Достатня умова опуклості, необхідна та достатня умова точки перегину.
- •Простір Rn. Приклади множин в Rn. Послідовності в Rn. Теорема про збіжність послідовності в Rn. Теорема Больцано- Вейерштрасса в Rn.
- •Непервні функції n – зміннмх в точці (означення). Властивості неперервнмх функцій n – зміннмх (локальні, арифметичні, композиція - довести).
- •Замкнуті та відкриті множини в Rn. Компакти. Перша та друга теореми Вейєрштрасса про неперервні функції на компактах .
- •Частинні похідні. Диференційовність функції n – зміних. Геометричний зміст диференційовності функції двох змінних. Необхідна умова диференційовності функції n-зміних.
- •Достатня умова диференційовності функції n-зміних. Похідна складної функції.
- •Диференціал функції функції n-зміних.
- •Частинні похідні вищих порядків. Теорема про мішані похідні.
- •Диференціали вищіх порядків. Формула Тейлора. Локальна Формула Тейлора – Пеано.
- •Означення локальних екстремумів функції n- змінних. Необхідна умова локального екстремуму. Достатня умова локального екстремуму.
- •Функції задані неявно. Теорема про неявну функцію. Дотична і нормаль до поверхні, заданої неявно.
- •Первісна функція та невизначений інтеграл. Теорема про загальний вигляд первісної функції. Елементарні властивості невизначеного інтеграла.
- •Заміна зміної та інтегрування частинами в невизначеному інтегралі. Інваріантність формул інтегрування.
- •Теорема Безу. Основна теорема алгебри. Теорема про розклад полінома на множники над полем c.
- •Теорема про розклад полінома на множники над полем r.
- •Ріціональні функції. Теорема про розклад раціональної функції на елементарні дроби. Інтегрування елементарних функцій I та II типу на прикладі.
- •Лінійний простір. Базис, координати та вимірність простору. Теорема про заміну бізиса. Приклад: поворот системи координат.
- •Теорема про заміну базиса
- •Лінійні відображення. Властивості лінійних відображень. Побудова матриці лінійного відображення. Дія лінійного відображення на координати. Перетворення матриці при заміні базиса.
- •Власні числа і власні вектори лінійного оператора. Характеристичний полином лінійного оператора.
- •Діагоналізація матриці лінійного простора. Критерій діагоналізації. Достатня умова приведення матриці до діагонального виду.
- •Евклідові простори. Теорема про існування ортонормованого базиса евклідового простору. Властивості ортонормованих базисів.
- •Ортогональні матриці та їх властивості. Квадратичні форми: зведення до канонічного виду методом Лагранжа.
- •Квадратичні форми і зведення до канонічного виду методом ортогональних перетворень.
Первісна функція та невизначений інтеграл. Теорема про загальний вигляд первісної функції. Елементарні властивості невизначеного інтеграла.
Функція F(x) визначена в інтервалі (a,b) називається первісною для функції f(x) визначеною в тому самому інтервалі, якщо виконується рівність F(x) = f(x).
Теорема: дві первісні однієї й тієї ж самої функції в інтервалі (a,b) можуть відрізнятись лише на константу.
Доведення: нехай F1(x) i F2(x) дві первісні однієї й тієї ж самої функції f(x) в інтервалі (a,b). Розглянемо різницю F(x) = F1(x)-F2(x). Нехай x1<x2 дві довільні точки цього інтервалу. Застосуємо до F(x) теорему Лагранжа на відрізку [x1,x2]. Маємо
F(x2) - F(x1) = F(c)(x2-x1) де x1 < c < x2
F(c) = F1(c) - F2(c) = f(c) - f(c) =0
F(x1) - F(x2) = 0 F(x2)=F(x1) x1<x2 F(x) = const = C
Означення: невизначеним інтегралом функції f(x) заданої в інтервалі (a,b) називається множина всіх первісних цієї функції.
Позначається f(x)dx = {F(x)+c), c Є R
Отже загальний випадок первісної F(x)+C
Властивості інтегралу:
1. Лінійність (f(x)+g(x))dx=f(x)dx+g(x)dx
a*f(x)dx=a*f(x)dx
Для доведення потрібно взяти похідні від лівої і правої частини і скористатися властивостями лінійності похідної. Доведемо першу.
( ( f(x) + g(x) )dx ) = f(x) + g(x)
( f(x)dx + g(x)dx ) = ( f(x)dx ) + ( g(x)dx ) = f(x) + g(x).
2. Мають місце такі рівності:
( f(x)dx ) = f(x) – випливає з означення інтеграла
dF(x) = F(x) + C
Доведемо другу.
dF(x) = F(x)dx F(x) – первісна для F(x)
F(x)dx = F(x) + C dF(x) = F(x) + C.
Білет 39.
Заміна зміної та інтегрування частинами в невизначеному інтегралі. Інваріантність формул інтегрування.
Метод заміни змінної.
Теорема: Якщо функція f(x) - неперервна в інтервалі (a,b) , а функція x=(t) має неперервну похідну , то має місце формула
f(x)dx|x=(t) =f((t))(t)dt
Доведення: позначимо F(x) первісну функцію для функції f(x).
Тоді розглянемо складну функцію F((t)). Її похідна
(F((t))) = F((t))(t) = f((t))(t)
f((t))(t)dt = F((t)) + C
F((t))+C=F(x)dx|x=(t)
f(x)dx = F(x)+C
Наслідок: з теореми про заміну змінної випливає властивість інваріантності формули інтегрування.
f(x)dx|x=(t) =f((t))(t)dt = f((t))d(x)
Означення: перехід від виразу (t)dt d((t)) називається перенесенням функції під знак дифференціалу.
Метод інтегрування частинами.
Теорема: якщо дві функції U(x) i V(x) мають неперервні похідні в інтервалі (a,b) то виконується формула:
U(x)V(x)dx=U(x)V(x)-V(x)U(x)dx
UdV=UV-VdU - формула інтегрування частинами.
Доведення:
(U(x)V(x)) =U(x)V(x)+U(x)V(x)
(U(x)V(x)+U(x)V(x))dx = U(x)V(x)+C
U(x)V(x)dx+U(x)V(x)dx = U(x)V(x)+C
U(x)V(x)dx = U(x)V(x)-U(x)V(x)dx+C = U(x)V(x)-U(x)V(x)dx
Білет 40.
Теорема Безу. Основна теорема алгебри. Теорема про розклад полінома на множники над полем c.
Теорема: залишок або остача від ділення полінома P(x) на x-a дорівнює P(a).
Доведення:
Pn(x) = An-1(x)(x-a) + R(x)
де An-1 - неповна частка, R(x) - остача; оскільки степінь R(x)<1 R(x) = Const =R1 х.
Pn(x)=An-1(x)(x-a)+R при x=a
Pn(a)= An-1(a)(a-a)+R R = Pn(a)
Наслідок:поліном Pn(x) ділиться на x-a без остачі тоді і тільки тоді, коли Pn(а) = 0 тобто, коли а є коренем многочлена Pn(x).
Основна теорема алгебри: кожний поліном має корінь ( взагалі кажучі комплексний).
Розклад многочлена над полем комплексних чисел.
Теорема: нехай Pn(z) поліном степеня n з комплексними коефіцієнтами. За основною теоремою алгебри він має корінь.
Існує z1C , Pn(z1)=0, тоді за теоремою Безу маємо:
Pn(z)=(z-z1)Qn-1(z).
За основною теоремою Qn-1 має корінь z2 Qn-1(z2) = 0 тоді:
Qn-1(z) = (z-z2)Qn-2(z)
Pn(z)=(z-z1)(z-z2) Qn-2(z)
Повторивши n раз отримаємо:
Pn(z)=Cn(z-z1)(z-z2)...(z-zn)
Таким чином многочлен в колі комплексних чисел має стільки коренів , яка в нього степінь. Об'єднуючи одна по одній співмножники маємо :
Pn(z)= Cn(z-z1)k1... (z-zm)km
Де z1...zm - різні корені, тоді :
k1+...+km = n, де k - кратності коренів.
Подалі будуть позначення виду:
Спряжене комплексне число z позначається z
Білет 41.
